Як титан може допомогти нам у війні?
США і Європа відносять титан до списку критично важливих ресурсів для нацбезпеки. Це не дивно, адже метал є невід’ємною складовою авіакосмічної галузі, ВПК та медицини. Boeing та Airbus є одними з найбільших споживачів металічного титану – легкого і дуже міцного матеріалу, присутнього в найновіших технологічних розробках.
Але у Сполучених Штатів та в Європі дуже мало покладів титанових руд, а Україна – третя у світі за їх запасами (20%, половина з яких ще навіть не розробляються) після Австралії та Китаю. У нас є 40 родовищ, і лише 15 мають високий ступінь розвідки і промислового освоєння. Україна у п’ятірці світових виробників титанового концентрату, одна з семи країн світу, які виробляють титанову губку, – проміжний продукт для виготовлення титанового сплаву.
Ситуація з виробництвом титану така, що США у 2020 році припинили виробництво титанової губки, натомість Китай у 2021-му випустив 57% від усього світового виробництва. Сьогодні Захід повністю залежить від зовнішніх поставок, зокрема з Росії та Китаю – фактично ворожих країн, які утримують сумарно 70% ринку губчатого титану.
Запаси титану у світі (ті, що можна розробляти сьогодні) і потужності виробництва титанової продукції
На фоні серйозного загострення міжнародної ситуації Вашингтон шукає альтернативу і бачить її в Україні. У бюджеті Сполучених Штатів на 2022 рік був окремий пункт – Держдеп отримав кошти на вивчення можливості поставок титанової сировини з нашої держави. Але вже у лютому наступного року почалася повномасштабна війна, яка зупинила ці плани, а Росія ще й захопила два наші родовища титану.
Видання Newsweek пише, що інтерес США до українського титану стрімко росте, бо Вашингтон остерігається, що Китай та Росія можуть обмежити експорт з політичних міркувань, що поставить під удар західний ВПК. "Якщо Україна переможе, США та їхні союзники опиняться у вигідному становищі, щоб створити новий канал видобутку титану. Але якщо Росії вдасться захопити родовища і заводи країни, то Москва посилить свій глобальний вплив на все більш стратегічно важливі ресурси", – описує ситуацію Newsweek.
Джерела у Конгресі називають ситуацію з титановою залежністю "ключовою слабкістю" Сполучених Штатів. І Україна хоче цим скористатися. Радник президента Володимира Зеленського Олег Устенко у коментарі виданню підтвердив, що Київ розглядає титан як одну з опор для залучення іноземних коштів і як фактор політичного захисту. Американські конгресмени радять уряду США інвестувати в Україну: "Оскільки на Заході сперечаються про інтерес США у підтримці України, здається, титановий аргумент буде лунати частіше".
Києву є з чого брати приклад. Сполучені Штати Америки залежні від напівпровідників з Тайваню і гарантують його безпеку власною армією. Титан, звісно, не дотягує по важливості до чіпів, але якщо Україна стане впливовим гравцем на цьому ринку і ключовим поставником металу чи навіть готової продукції з нього до США, це буде серйозним аргументом до стратегічного співробітництва, бо прив’яже цілі галузі американської економіки до України.
У будь-якому випадку Україні після війни потрібна унікальна ніша економіки, яка дозволить нам швидко оговтатися. Такі ніші свого часу отримали не лише згаданий Тайвань, а й Південна Корея, Німеччина, Японія. Титан – одна з таких ніш. Високотехнологічна і прибуткова.
До титанової супердержави нам ще далеко
До війни Україна була одним з головних експортерів титанових руд та концентрату – збагаченої руди, або ж просто сировини. Але і такий примітивний експорт останніми роками падав. Продавши за кордон понад пів мільйона тон сировини, у 2020 році Україна отримала за них лише 138 млн доларів. Половину цього експорту забирала… Росія, яка потім виготовляла з нього титанові злитки і заробляла в 10–15 разів більше, продаючи товар Boeing та Airbus. Російські винищувачі і ракети також виготовлені з українського титану.
Варто додати, що Росія була на 80% залежна від поставок сировини з України, і американські ЗМІ обережно зазначають, що їй дуже потрібні українські родовища і Запорізький титано-магнієвий комбінат. Що цікаво, Росія завдала ракетних ударів по різних підприємствах України, але ЗТМК не чіпає. Сьогодні світовий лідер з виробництва титану російська "АВІСМА" імпортує сировину з Африки та В’єтнаму і скаржиться на проблеми.
І ці проблеми будуть наростати, адже ключові клієнти росіян – Boeing та Airbus – відмовляються від покупки російського титану. Здавалося б, ось він наш шанс. Можливо, але у майбутньому.
Зараз держава володіє майже всіма родовищами і ключовими компаніями. ЗТМК – єдине у Європі підприємство, яке виготовляє губчатий титан, – зараз фактично мертве, і не лише через війну. Кілька ГЗК, в тому числі державної ОГХК та приватної "Велта", зайняті видобутком та збагаченням руди для експорту.
Для розуміння такої сумної ситуації недостатньо згадок про корупцію, варто трохи повернутися в історію. Радянська титанова промисловість була розподілена так, що Україна була сировинною базою, а потім ця сировина мала йти на три заводи – "АВІСМА", УТМК в Казахстані і ЗТМК у Запоріжжі. Після розпаду СРСР у нас була своя сировина і свій завод з можливістю виготовляти 20 тис. т губки. Але не було грошей, щоб модернізувати виробництво і виготовляти злитки.
У 2000-х українські вчені винайшли новий спосіб виробництва металічного титану – дешевший і чистіший. Партнерами ЗТМК стали американці, які сертифікували винахід і запропонували його Boeing. Були погоджені деталі довгострокової угоди – Boeing був готовий купувати близько 15 тисяч тонн гідриду титану і погодився на створення на потужностях ЗТМК виробництва деталей з чистого титану. Це було створення замкнутого циклу виробництва з використанням найсучасніших і економічних на той час технологій. Однак у 2010 році до влади прийшов Янукович, і комбінат не запустив повноцінне нове виробництво і не підписав перспективний довгостроковий контракт із Boeing.
Натомість найбільші титанові підприємства – ЗТМК, Вільногірський і Іршанський ГЗК – відійшли олігарху Дмитру Фірташу, який пішов найпростішим шляхом – експортом сировини до Росії. З роками навіть виробництво губки на ЗТМК впало з 12 тисяч тонн у 1998-му до 4 тисяч – у 2021 році. Так Росія прибрала Україну з конкурентного поля на світовому ринку титану, а той же Newsweek пише, що "Москва розраховувала отримати життєво важливі титанові ресурси через свою корумповану мережу олігархів, чиновників і розвідників в Україні".
Зараз ЗТМК відібрали у Фірташа, але завод стоїть, а фронт війни всього за 30 км від Запоріжжя.
Що може дати титан нашій економіці?
Щоб вибратися з наявної ями, Україні треба налагодити замкнутий цикл виробництва титану, а в ідеалі і готової продукції з нього. Експорт сировини, навіть на американські інвестиції – це просто зміна сировинного вектора – з Росії на США. Також потрібно забути про старі методи виробництва. Губка – це вчорашній день. Сьогодні в моді порошкова промисловість.
США, Японія, Австралія та Корея в останні роки активно розробляють альтернативу існуючому енергоємному, дорогому і брудному методу виробництва титану, вигаданому 80 років тому. Оскільки вуглець більше не використовують як відновник, викиди CO2 в атмосферу при використанні нових технологій зменшуються у 150 разів, а споживання електроенергії знижується на 70–80% порівняно зі стандартним виробництвом титану.
Зараз починається революція на ринку, адже тепер нема необхідності будувати величезні заводи поблизу АЕС, затрати на виробництво металу значно впадуть, що розширить сферу його застосування. Дослідження націлені на промисловий 3D-друк з недорогих титанових порошків. Ця революційна технологія дозволить створити нові масові продукти, для яких вирішальне значення має співвідношення високої міцності до невеликої ваги – електромобілі, літаки, побутова електроніка.
Що цікаво, в Україні є невеликі приватні компанії, які вже виготовляють готову продукцію з титану за різними технологіями. Наприклад, Velta Андрія Бродського займається 3D-друком аерокосмічних деталей з титанового порошку, а "Червона хвиля" Дмитра Ковальчука – 3D-друком з титанового дроту. Технології запатентовані. Це поки що невеликі виробництва, але вони вже на етапі стартапів мають серед партнерів таких гігантів, як General Electric. Зараз Boeing та Airbus шукають альтернативу російському титану, і варіантів у них небагато.
Ось це і є наше майбутнє у титановій галузі. Але його потрібно масштабувати та створити в Україні індустрію повного циклу. Для цього потрібні величезні інвестиції. Невідомо, чи будуть вони у держави після війни, але що точно можна зробити – відкрити галузь для притоку грошей з-за кордону. Не для експортерів сировини, а для компаній, які готові збудувати заводи в Україні. ЗТМК і ОГХК, можливо, доведеться приватизувати, бо вони безнадійно відстали від сучасних технологій.
Доведеться змінювати законодавство, наприклад, для залучення інвестицій є варіант заміни податку на прибуток податком на виведений капітал. Також потрібно спрощувати доступ до надр.
Експерти Українського інституту майбутнього оцінюють, що кардинальні реформи у галузі дозволили б виготовляти в Україні у 2030 році титанової продукції на 50 млрд доларів. Це половина нинішнього ВВП країни. У 2019 році Україна заробила на титані 400 млн доларів.
