Спочатку у нас забрали Крим. Це було підло, ницо та підступно. Ну тобто у кращих традиціях Росії, вона інакше просто не вміє. Пам'ятаєте ті відчуття? Було багато розмов про "ніж у спину", що, звісно ж, правда. Ці розмови з'явились від того, що багато хто з нас до цього не дуже активно думав у сторону аксіоми "росіянин – значить на...й". Сліпа віра, вихована російською пропагандою, телебаченням та тіткою чи дядьком у Москві в те, що ми з росіянами брати, почала обережно і невпевнено хитатись.
Далі був Донбас. Ще більш підлий і цинічний хід росіян, здавалося б, чому вже дивуватись, але ми дивувались. Проте здивованих ставало менше, а людей, готових чинити опір, – більше. Результатом стала АТО – як виявилося, прелюдія до великої повномасштабної війни, дуже болюча прелюдія, через яку ми втратили безліч героїчних співвітчизників, які стали до зброї на захист Батьківщини. АТОвці – це були перші паростки нашої люті. Яка наростала, посилюючись все новими людьми – не тільки військовими, але й волонтерами.
Далі було 24 лютого 2022 року. Ранок, коли майже всі все зрозуміли. Під бомбами, які вибухали у наших містах, під ракетами, які влучали у наші будинки, під ідіотськими криками росіян про "нацистів, денацифікацію" та іншу хворобливу маячню сталося наше останнє короткочасне здивування. Тому що далі була лише лють.
Саме наша лють допомогла нашій країні вижити, тому що мова вже йшла про існування України як такої. Росіяни були під Києвом, наступали на Харків та Чернігів, в небезпеці були Суми та безліч інших міст. Ми їх зупинили. Тому що ми були разом.
В перші дні повномасштабного вторгнення українці працювали як єдиний організм. Безліч пішла на фронт, така ж сама безліч віддавала всі сили в тилу, забезпечуючи ту безліч, яка на фронті вбиває росіян.
Ми вбили багато росіян. Навіть не так. Ми вбили дуже багато росіян. Тисячі були відправлені по маршруту "пакет – вантажівка – Росія". Станом на 23 лютого, за даними нашого Генштабу, орієнтовні втрати ворога наближаються до 410 тисяч особового складу. Як результат, самовпевненість росіян похитнулась, і багато парадних форм, які були в багажах купи окупантів, так і залишились нерозпакованими.
Але, на жаль, цього замало. Війна продовжується, легше нікому не стає. Щодня наші воїни на передовій ведуть криваву боротьбу з окупантами за звільнення наших територій, значна частина яких досі окупована. Якщо говорити конкретніше, станом на початок зими це були населені пункти п'яти областей: Луганська (98% території), Запорізька (73%), Херсонська (72%), Донецька (57%), Харківська (2%) та повністю окупований півострів Крим. Зараз ця територія стала ще більшою, оскільки ми втратили Авдіївку.
Кількість ракет різних типів, випущених за два роки по території України, за словами речника Повітряних сил Юрія Ігната, перевищила 8 тисяч.
Кількість вбитих цивільних, за даними ООН, перевищує 10 тисяч (це лише офіційні дані, звісно ж, по факту їх, на жаль, значно більше, – ред.). Там же констатували, що в Україні досі немає повністю безпечних місць.
Кількість викрадених росіянами людей, за словами омбудсмана Дмитра Лубінця, станом на грудень 2023 року перевищувала 19 540 (і це теж тільки підтверджені випадки, по факту їх, скоріш за все, значно більше, – ред.).
Кількість українців, які станом на серпень 2023 року скористалися статусом тимчасового захисту на території країн ЄС, за даними Єврокомісії, становила майже 4,2 мільйона.
Збитки від російського вторгнення станом на січень 2024 року, за даними KSE, досягли майже 155 мільярдів доларів.
Всі ці цифри означають лише одне. Те, що зарано забувати нашу лютневу лють. Росіяни поки що ще тут, їх ще багато і вбивати їх ще довго. Для цього потрібна максимальна згуртованість суспільства – саме така, яка була на початку повномасштабного вторгнення. Коли кожен робив що міг і разом це дало феноменальні результати.
Росія намагається вбити в голову і нам, і світу, що ми не можемо перемогти в цій війні. Це неправда. Так, ми менші, ніж вони. Так, нас менше, ніж їх. Але.
"Росія чекає від нас виснаження. Чому б нам не чекати виснаження Росії? Так, їх більше. І що? Так у них літаки, флот, м’ясо. І що?"
