Скільки справ слухається в українських судах щороку? Скільки працівників судів зараз на фронті? Чи потрібні військові суди? Як варто підходити до судової реформи? Як COVID-19 допоміг судам підготуватися до війни? Наскільки розповсюджені стереотипи про суддів?
Гостем Петра Маги в рамках проєкту "Інтерв'ю без кордонів" на Ukraine World News став суддя Великої палати Верховного суду Олег Ткачук.
Про масштаби роботи судів
Щороку в Україні слухається в судах близько трьох мільйонів справ, тобто за 10 років 30 мільйонів людей звертаються до суду. Ще стільки ж є учасниками процесу з іншої сторони – це або відповідачі, або прокурори, або адвокати, або підсудні.
Про працівників суду на війні та кримінальні справи, пов'язані з війною
Знаєте, судді звільнені від мобілізації і працівники апаратів судів, хоча багато хто пішов (на фронт, – ред.) і є загиблі. 400 людей у нас служить і сказати їм, що повертайся в мирне життя не так просто, тому що вони мають відповідну підготовку, мають хист військовий, а його потрібно виховувати і навчати цьому хисту. Було б, напевно, неправильно, якби всі судді пішли на фронт, тому що конфліктів всередині країни вистачає.
У нас в провадженні зараз близько 5000 кримінальних справ, пов’язаних із війною. І ці справи хтось має розглядати.
Про вплив COVID-19 на роботу судів та суддів
Я не можу сказати, що була якась епідемія нехватки суддів у зв’язку з COVID-19, вона є постійно ця нехватка.
В судах тепер працює близько 4400 суддів. Вища рада правосуддя на одному з останніх засідань визначила трошки більше ніж 7000 суддів. Це проблема системна і, наприклад, кваліфікаційне оцінювання не пройшли 2000 суддів, в апеляційний судах велика нехватка.
COVID-19 на це сам по собі не вплинув, навпаки, можу сказати, що він дозволив судам підготуватися до війни, тому що ми запровадили процедури онлайн-участі в судових засідань, відеоконференцзв’язок з допомогою своїх гаджетів і це Верховний суд практикував.
Про стереотипи
Я приходив до доньки в школу, з дітьми хотів поговорити про право, як правильно себе вести. Знаєте, яке питання діти поставили? – "У вас ванна з діамантами чи ні?" Ось таке насадження якогось незрозумілого стереотипу до всіх, хто при владі... так не може бути, за це має бути відповідальність.
Про особливу думку у справі Князєва
Кожен суддя, не згідний з рішенням суду, якщо він у колегії слухає справу, має право висловити свою думку. У Великій палаті, в якій я працюю, працює 21 суддя, рішення приймається більшістю. Тобто, якщо в засіданні беруть участь 20 суддів, потрібно, щоб 11 проголосували за рішення, відповідно 10 можуть висловити окрему думку.
В мене є багато окремих думок з приводу позиції Великої палати чи судів, я їх висловлюю постійно, але тільки в тих випадках, коли особливі якісь моменти, на які потрібно звернути увагу не тільки суду, а і юристам для того, щоб вони могли обговорити питання, для того, щоб парламентарі могли звернути увагу на ті проблеми, які є.
Окрема думка в одній з таких справ стосувалася в основному того, що Росія, її юридичні, фізичні особи не мають права захищати свої інтереси в Україні, якщо вони допомагають російській агресії. Я думаю, це справедливо, коли загарбник не має права звертатися до суду і просити відшкодування шкоди, яку він зазнав.
Перша справа була така, яку палата слухала, і я ухвалював окрему думку – це "Сбербанк России" просив відшкодувати йому збитки, які заподіяла "Азовсталь". Я думаю, що тут ніякої моралі немає, це цинічно, тому моя позиція така і я не можу сказати, що я цю позицію зміню під будь-якими обставинами.
Що стосується суддів, які неправильно поводяться. На жаль, ми всі з одного середовища виросли: університети, школи, наші батьки, як виховали нас, як виховала школа нас, університети, так ми і поводимося. Хтось поводився негідно і в школі, і в університеті, на будь-якій роботі, і це стосується не тільки суддів, це стосується нашого колишнього президента Януковича – це жахлива зрада державних інтересів і народу України, і нема йому прощення за те, що він зробив на Майдані і потім.
Бувають такі випадки, але здатність держави розкривати і карати – це свідчення того, що держава самодостатня, що демократичні нормальні і правові інструменти діють. Це стосується всіх судів – і Верховного суду, і районних судів. Я прихильник того, що в кримінальних справах потрібно все оцінювати по вироку.
Про людей, які довго сидять у СІЗО
Закон це дозволяє, після того як справа передається до суду, терміни не рахуються уже триманням під вартою. Вони зараховуються, якщо людина визнана винною, і вони зараховуються в строк відбуття покарання.
Буває так нерідко, що людина відбула в СІЗО сім років і потім суд їй призначає покарання сім років і відпускає або, навпаки, менше – це зовсім неправильно.
Я думаю, що таких випадків в Україні досить багато. Що з цим робити? Ми з цього, власне, і почали. Суди не повинні займатися дрібними і мілкими справами. В будь-який суд київський, коли зайдеш, висить розклад засідань і можна побачити, що в суді призначено вдень 20–25 справ, а ще крім цього є матеріали по контролю за досудовим слідством. У нас їх в різні періоди по-різному буває – буває 500 тисяч, буває 600, буває 900 тисяч справ по контролю за досудовим слідством.
Це означає, що суддя повинен визначити, чи підлягає особа обшуку, чи підлягає вона взяттю під варту, чи треба якийсь інший запобіжний захід застосувати. Крім цього, він слухає інші справи, цивільні чи господарські, чи адміністративні, чи кримінальні, якісь інші і так не повинно бути. Це навантаження з розгляду невеликих справ, нескладних та навіть справи про розлучення чи про поділ майна. Хіба кожен із подружжя бажає, щоб його дані, його сімейні незрозумілості вирішувалися на державному рівні і потім були внесені у єдиний державний реєстр судових рішень? Хто б цього хотів?
Про корупцію в армії та закупівлях
Мені здається, що тут є системна проблема.
Питання у специфіці військової служби. Військова служба регулюється десятками тисяч нормативних актів, багато з них цілком таємні. Я думаю, що питання корупції – це також те питання, яке мають вирішувати спеціалісти, спеціалісти у військовій галузі. Чому закупляли танки чи виробляли танки по цій ціні, а не по цій, що там було такого, що потрібно було вдосконалювати, що це коштувало дорожче, і не тільки справа в яйцях, а справа і в техніці.
Військові суди потрібні і вони необхідні в умовах воєнного часу. Боєздатність армії, дисципліна в армії багато в чому залежить і від діяльності правоохоронних органів. Права й інтереси військовослужбовців має хтось захищати і не тільки карати.
Про судову реформу
Ми вже говорили, з 91-го року, мабуть, ця реформа почалася і ніяк не закінчиться, і всі роки вона навколо особи суддів. Ми хочемо в себе в країні знайти людей, які були б якимось еталоном чогось. Для того, щоб стати суддею районного суду, юристу потрібно пройти 15 етапів відбору, після цього ще чотири контрольні функції контрольних механізмів залишається, коли вже суддя чи перших інстанцій, чи апеляції.
Всі роки, всі президенти раніше займалися тим, що хотіли удосконалити суд таким чином, щоб інші судді були, але, мабуть, прийшов час не суддів міняти, а процедури. Щоб можна було більше справ розглянути, швидше розглянути, виконати призначене покарання чи рішення суду, а виконанням рішення судів займаються не суди, а Міністерство юстиції.
Нам не потрібно міняти безкінечно суддів – від цього нічого не зміниться. Потрібно, щоб була нормальна система контролю за роботою суду – це контроль за рішеннями судів, контроль за суддями. Мені здається, що прийшов час вдосконалювати механізми судового розгляду, підходити до відбору адвокатів, прокурорів. У прокурорів, до речі, реформа почалась, а в адвокатів навіть не починалася.
