Який "Локомотив" з'явився раніше – київський чи московський? Як "Локомотив" відновлюється від наслідків російського обстрілу? Якими є стосунки "Локомотива" з "Укрзалізницею"? Хто є партнерами клубу та як вони допомагають?
Гостем Андрія Матвіїва в рамках проєкту "Інсайд. Інтерв'ю" на Ukraine World News став керівник ФК "Локомотив" (Київ) Олександр Єгоров.
"Локомотив" був утворений у Києві в 1919 році, але що сталось далі? Про цей клуб фахівці більше говорять як про дитячу школу, яка існувала, а про професійну команду не було чути до літа 2023 року. Давайте трошки в історію.
Дійсно, з 1919 року починається історичний рух нашого клубу. Це була перша гра залізничників, залізничників Центрального вокзалу. Перша гра відбулась на тому "п'ятачку", де в нас зараз знаходиться наш професійний стадіон.
Першу гру залізничники зіграли проти залізничників Дарницького вокзалу саме в 1919 році, і з того часу була започаткована футбольна команда "Локомотив". Пізніше були додані інші види спорту, але футбольна історія починалася саме звідти.
Команда називалась "Залдор" – залізнична дорога, а потім її було перейменовано в "Локомотив", але місце залишилося в Солом'янському районі і з того часу ми дійсно постійно розвиваємо спорт і футбол Києва. "Локомотив" жодного разу не припиняв своє існування, не був призупинений, не ставав на паузу, а постійно як мінімум виховував плеяду спортсменів, в тому числі олімпійських чемпіонів із греблі, і з волейболу, і з легкої атлетики. Це те, чим ми можемо похвалитись.
У нас більше ніж 30 учасників Олімпіади – це вихованці саме київського "Локомотива". Якщо говорити вже про футбол, то дуже багато спортсменів теж є вихованцями "Локомотива" і зараз в клубах УПЛ грають наші вихованці на різних рівнях, починаючи від U-19 і закінчуючи першими командами.
Чому ми вже не чули про професійний футбольний клуб? Всі знають про "Локомотив" далекий...
Це сталось після 1952 року і знов-таки причина – русня. "Локомотив" Московії був заснований на чотири роки пізніше за київський "Локомотив", він мав іншу назву, але потім Москва вирішила, що всі периферійні "Локомотиви" мають належати до центрального органу, і київському "Локомотиву" після 1952 року було наказано тільки виховувати підростаюче покоління і передавати далі в Москву.
До речі, в Москві на чемпіонаті СРСР грало теж дуже багато вихованців саме київського "Локомотива", так само як вони приходили в "Динамо" Москва, так само як вони грали в ЦСКА. Тобто всі таланти Москва забирала собі.
Виходить, вкрали футбольну історію України, навіть кольори вкрали, тому що кольори футбольної форми – зелений і червоний – придумали київські залізничники. Це кольори прапорців, якими раніше показували потягам або їхати або зупинитись. Раніше не було семафорів, то показували прапорцями. Саме кольори цих прапорів, червоний – стій, зелене – їдь і стали кольорами тої форми, яку залізничники обрали для себе як основну. Тому коли нам закидають, що ми використовуємо ті самі кольори... ми не використовуємо ті самі, вони історично є нашими.
Що там собі Москва зараз робить? Я дуже сподіваюсь, що вони більше ніколи не повернуться на міжнародний рівень і продовжать грати з талібами, хуситами, не знаю, з ким там вони ще хочуть грати – з Іраком, з Афганістаном, хто там їхні друзі зараз. Нехай там роблять свій чемпіонат, і там можуть робити все що завгодно зі своїм московським "Локомотивом", а київський "Локомотив" має продовжувати рух в професійному спорті. Відновити це все, як ми це вже зробили. Незважаючи на ці всі обстріли, незважаючи на ці всі перешкоди, які зараз ми долаємо, київський "Локомотив" має вийти в професійну лігу і, сподіваюсь, заграти в УПЛ.
Як дійшли того, що потрібно для юнаків дати можливість грати у своїй же команді, але вже на професійному рівні? Чи було це головною логікою відновлення професійного статусу?
Знаєте, це була мрія. Я думаю, не тільки моя, не тільки колективу тренерів, колективу вихованців разом з їхніми батьками – це була мрія, думаю, і залізничників, дуже багато з них пам'ятають і футбольну команду "Локо", і волейбольну команду "Локо". До речі, ми зараз теж працюємо над тим, щоб відновити професійний статус і волейбольної команди "Локомотив". Тобто це була така загальна ідея – відновлення статусу професійного клубу з відомим ім'ям і зі 105-річною історією.
Влітку 2023 року клуб заявився до Другої ліги і ми пам'ятаємо, одразу вибухнули навколофутбольні соцмережі. Я розумію, що людям тоді було незрозуміло, за який рахунок, власне, відновлюється цей професійний клуб. Ви можете зараз пояснити, на чому ґрунтуються ваші стосунки з "Укрзалізницею", хто кому дає гроші, чи, навпаки, хто від кого не бере гроші?
Давайте почнемо з того, що "Укрзалізниця" є власником "Локомотиву". І він не один, в нас дуже багато філіалів по всій Україні, всього 18 "Локомотивів" існувало.
На жаль, після початку війни у 2014 році частина "Локомотивів" зараз знаходиться на тимчасово окупованих територіях – це Донецьк, Луганськ. Наразі є "Локомотиви", які серйозно постраждали від російської агресії, – це Ізюм, Запоріжжя, це харківський "Локомотив" і київський "Локомотив" до цього переліку ми додаємо.
"Укрзалізниця" володіє інфраструктурою, володіє футбольними полями, володіє базами, на яких тренуються наші спортсмени, але все що стосується виходу в професійний чемпіонат, всі внески, виїзди, забезпечення спортсменів тощо – це все виключно меценатська і партнерська допомога. Це і міжнародні організації, це європейські організації, це і фізичні особи, це наші спортсмени, які в минулому були вихованцями "Локо", а зараз або відомі бізнесмени, або відомі спортсмени, які також допомагають клубу розвиватися.
Є громадська організація "Локомотив" і вона якраз-таки опікується тим, щоб цей клуб існував і щоб цей клуб продовжував рухатись. Кошти на розвиток цього клубу від "Укрзалізниці" ми не маємо права зараз брати, тому що це все одно компанія, яка в першу чергу займається перевезеннями, а у воєнний час це компанія номер один, яка стала стратегічною компанією не тільки по перевезенню пасажирського складу, а і дуже багато вантажних грузів, евакуаційні потяги.
Ви самі знаєте, який зараз на "Укрзалізницю" масований, серйозний такий тягар різного роду вантажів. "Укрзалізниці" є на що витрачати гроші, а враховуючи те, що кожен час після обстрілів вона має відновлювати свої лінії і колії, і вокзали, тому ми просто не мали права цього робити. Тому на той час ми звернулись, також були перемовини з головою "Укрзалізниці" і членами правління, ми запропонували такий варіант, що ми все-таки підемо в Професійну лігу. Ми не будемо зупинятись, але точно не за кошти "Укрзалізниці".
Згадали про партнерів. Давайте все-таки спробуємо поговорити про тих партнерів, які допомагають. Можливо, там дійсно є досить відомі прізвища.
Я по прізвищах всіх проходитися не буду, давайте по компаніях, а потім вже прізвища. Перша компанія – QuickPower, яка займається електронними зарядками для автомобілів. Вони стали нашими партнерами з самого початку і до сьогодні підтримують нас у всіх наших починаннях. Також ми маємо в партнерах компанію "Моршинська". Компанія WOG стала нашим паливним партнером і всі наші виїзди нашої дитячої академії повністю покриваємо витрати на паливо завдяки цій компанії. Також в нас є компанії, які надають допомогу на проведення турнірів або на участь в чемпіонатах. Наприклад, VBET. Як тільки стався цей жах із зруйнованим стадіоном, то компанія VBET відразу відгукнулась і надала нам теж матеріальну допомогу. Таких компаній було декілька, які зразу протягом двох-трьох днів від цього удару 23 січня прямо листами до нас звернулись, що готові допомогти. Ми зараз отримуємо також інформацію від наших партнерів за кордоном. Наприклад, Фонд Говарда Баффета теж одним з перших надіслав нам повідомлення, що вони також будуть брати участь у відновленні "Локо".
Це досить відома особистість. Можете розказати про цю співпрацю?
Ми з фондом Говарда Баффета робимо не один проєкт і "Укрзалізниця" досить тісно співпрацює з ним. Я думаю, що всі вже чули про Food Train. Це потяг, який виїжджає в найгарячіші точки і готує їжу для людей, які постраждали від російської агресії.
Наприклад, нещодавний блекаут в Харкові, який ще досі не закінчився. Цей Food Train знаходиться там і виробляє до 10 тисяч порцій гарячої їжі на день.
Також разом з цим фондом ми зараз розвиваємо дуже крутий проєкт для української молоді, який називається "Залізна зміна". Це підготовка підростаючого покоління до життя в нових військових умовах і це теж соціальна історія, яка направлена на талановитих українських дітей, які належать також до соціальних категорій. Тобто це діти військовослужбовців, діти, які втратили батьків або діти, які втратили домівку або тимчасово переміщені, але при цьому ці діти досить талановиті або в спорті, або в навчанні, або в мистецтві. Ми хочемо цим дітям теж допомогти, показати їм зовсім іншу країну, що навіть під час війни в Україні відкриваються нові стартапи, відкриваються дуже круті бізнес-кейси, також працюють дуже круті клуби, є архітектурні об'єкти, мистецькі об'єкти. Так, щоб ці діти відчували, що Україна досить талановита, досить самобутня і досить ексклюзивна країна з дуже талановитою молоддю, талановитими людьми, які вміють працювати, люблять працювати.
Дійсно, Говард Баффет підтримує такі круті проєкти. Тому я сподіваюсь, що разом ми також зробимо якийсь унікальний кейс з "Локо". Звичайно, нам ще треба попрацювати, тому що ми зараз ведемо перемовини з УЄФА, ведемо перемовини із європейськими футбольними клубами, які теж, сподіваюсь, будуть готові нам допомогти, але жодної копійки з бюджету ми не хочемо і не будемо витрачати, тому що дійсно правильно всі кажуть, що наразі головне питання – це перемога.
Коли нам деякі закидають "а чого ж ви тоді дрони не купите?.." Розумієте, є фонди, наприклад, той же фонд Говарда Баффета – він не може закуповувати зброю, вони не можуть закуповувати дрони, але вони все одно хочуть проводити певні речі, які б допомагали українцям адаптуватися. Так само як Говард Баффет фінансував Superhumans Center для ветеранів, які втратили кінцівки, для їх відновлення.
Тобто вони не можуть купити зброю чи ракети, чи дрони, але вони можуть робити ось такий реабілітаційний центр, круті програми, які б допомагали військовим.
Я впевнений, що якраз-таки нова база "Локомотиву" буде поєднувати в собі не тільки футбольну, спортивну, легкоатлетичну інфраструктуру, а в першу чергу вона буде також направлена на постреабілітаційний напрямок і на напрямок адаптивного спорту для наших воїнів, ветеранів, а також для тих залізничників, які теж постраждали під час виконання своїх службових обов'язків від російської агресії. У нас дуже багато залізничників, які знаходяться на фронті в лавах ЗСУ і дуже багато тих, хто наразі постраждав від виконання своїх службових обов'язків під час евакуації людей або під час перевезення вантажів, або знаходячись на вокзалах, в які потрапила російська ракета.
Як може УЄФА вам допомогти?
Я сподіваюсь, що є платежі солідарності, які отримують дитячі академії. З приходом нового президента УАФ Андрія Шевченка вже на зустрічах з ним ми почули досить багато цікавих ідей по переформату роботи федерації, по допомозі клубам. В нас попередньо відбулася розмова про те, що ми будемо звертатись до УЄФА з першим проханням – це заборона участі російським спортсменам і футбольним клубам в будь-яких змаганнях, навіть товариських матчах. По-друге, це платежі солідарності, які мала б отримувати Росія, зараз на розгляді це питання, щоб ці платежі солідарності були перенаправлені в Україну. Тому що я впевнений в тому, що Росія і Білорусь, до речі, вони не мають отримувати жодного платежу від міжнародних організацій на розвиток своєї спортивної інфраструктури, поки вони не відновлять всю скалічену і зруйновану інфраструктуру, яка знаходиться в Україні.
Ми направили до УЄФА обґрунтовані і детальні листи, але все одно пройде певний час, поки це буде розглянуто, потім вони мають за це проголосувати і так далі.
Також ми звернулись до багатьох європейських клубів з проханням підтримати нашу ідею, з проханням висловити свою думку на засіданнях УЄФА і ці платежі солідарності направити не тільки на "Локомотив", ми зараз можемо говорити про багато клубів, які втратили свої стадіони. Взяти, наприклад, ту ж саму чернігівську "Десну", яка на початку війни втратила стадіон і досі не може оговтатись як клуб.
10 футбольних стадіонів постраждали від російської агресії...
В нас десь близько 300 дітей, які наразі займаються в академії "Локомотива". І це діти якраз такі, які вже втратили свої клуби в Алчевську, Бахмуті, в Маріуполі і в багатьох регіонах, в Херсонській області, Запорізькій, Миколаївській, які нам розповідають, що нема їхньої ДЮСШ, нема їхнього стадіону, вони дивляться на Google maps і бачать, що там просто повні руїни.
Ці діти... Коли ця ракета прилетіла ще в "Локо", перше що вони почали писати у своїх групах: не дай Боже цей клуб теж зачиниться, або не дай Боже ми втратимо зараз ще й "Локомотив". Тому для нас дуже важливим було саме в той день, коли був приліт ракети, ми вже домовилися з нашими друзями і партнерами з інших клубів або з навчальних закладів, які знаходяться поруч з нами, і вони так дружно гостинно відчинили свої двері, сказали: "Хлопці, ви маєте цим дітям показати, що життя буде продовжуватися, що нічого не станеться".
Це була основна наша мета, ми саме в цей день вже відновили тренування, тобто ввечері наші діти тренувались на сусідніх стадіонах, поки йшов розбір завалів. Протягом місяця, поки ми розбирали ці всі завали і приводили до ладу наші роздягальні і наші футбольні поля, які теж було пошкоджено, протягом цього часу діти займались на інших локаціях, але потім всі повернулись на "Локо".
Наразі в нас немає нашої основної центральної будівлі, де були і спортивні зали, і роздягальні, і відновлювальний центр, масажний і медичний кабінети, і офісні кабінети, наш конференцзал. Щойно були відремонтовані ці будівлі, ми тільки закінчили капітальний ремонт. Повністю зробили ребрендинг, зробили логотип, який відрізняється від московського.
Я коли прийшов на "Локо", перше, що я запитав – чого ви граєте під емблемою московського "Локомотива", нащо це вам? "Ми якось так звикли". Тобто ми зразу зробили ребрендинг, зразу все це поміняли, лишили свої кольори, лишили свою літеру "Л", бо це наша літера, бо це теж придумали київські залізничники.
Головне, що треба було зробити нам, – це зробити так, щоб діти не відчули, що щось з клубом відбувається. Знову-таки було дуже багато питань: чи ви продовжите грати в Другій лізі, бо вам зараз буде важко, де ви будете тренуватися? Але все одно клуб продовжив свою ходу.
Наразі в нас є дуже цікаві перемовини з однією із криптовалютних бірж, яка теж зацікавлена в допомозі. Ми також говоримо з певними компаніями, яким також цікава певна історія розвитку "Локо", які готові теж підтримати нас, бо це дійсно дуже серйозний бренд, бренд з великою історією. Плюс ще ми наразі з нашими партнерами, з футбольною академією "Рух", "Кривбас", "Динамо" Київ, з Дімою Поворознюком задумали ще одну круту історію, яка скоро теж вистрілить, – це створення медіаліги, але на високому професійному рівні, яка б налічувала блогерів, акторів, режисерів, співаків. Це більше, я думаю, шоу і залучення аудиторії до занять спортом через медійну складову, через тих людей, які мають мільйонні перегляди в ТікТок, в Інстаграм і в інших соціальних мережах.
"Локо" продовжує жити. Ще раз хочу наголосити, що ми маємо багато ідей, знаходимося тут в Україні, розвиваємо інфраструктуру, проводимо турніри, беремо участь в чемпіонатах, дуже серйозно працюємо з європейською міжнародною спортивною спільнотою, не тільки футбольною, а і легкоатлетичною разом з Ольгою Саладухою, баскетбольною разом зі Станіславом Медведенком. Тобто у нас дійсно така вже формується дружня серйозна спільнота, якої, мабуть, не було до війни.
Тому що до війни кожен, знаєте, займався своєю хатою, своїм подвір'ям, а зараз ця біда всіх нас об'єднала, і ми дійсно робимо все для того, щоб, по-перше, перемогти ворога. По-друге, зберегти оце молоде покоління талановитих українців для того, щоб вони не виїжджали за кордон, а все-таки бачили перспективу розвитку саме в Україні. Тому і проєкт "Залізна зміна", який направлений на розвиток талановитих дітей в сфері навчання та мистецтва, і проєкт "Локомотив" – це все проєкти, які в першу чергу направлені на збереження генофонду цієї країни.
Яка доля зруйнованого комплексу? Чи буде щось на його місці? Чи це відновлення, чи буде побудова абсолютно нового приміщення?
Це важке питання для мене, тому що ми так довго його приводили до гарного стану, до ладу... Коли ми все це побачили, то навіть важко було там знаходитись, тому що там зруйновано всередині все. Нема ні кабінетів наших, ні залів, ні музеїв, які ми робили з фото видатних спортсменів.
Наразі ми отримали технічний звіт, експертний звіт про те, що будівля не підлягає відновленню. В нас пішли тріщини по фундаменту, в нас від цього вибуху здвинуло дах всієї будівлі, а це тисяча квадратних метрів, всередині повністю всі стіни потріскались, тобто там нема що відновлювати.
Буде певна частина фундаменту, з якого ми почнемо реконструкцію, бо побудова повністю заново – це досить важко ще і оформити буде, але реконструкція, я думаю, що набагато швидше в нас вийде.
Дійсно, ми думаємо про реконструкцію цієї будівлі, бо ми хочемо зберегти певні її структурні складові, бо це історична будівля. Частина її була побудована в 1936 році. Тобто ця будівля пережила Другу світову війну. Зараз цю війну не змогла пережити.
Тому в планах дійсно реконструкція, в планах використати межі цієї будівлі і подумати, що ми зможемо ще додати, щоб зробити її більш сучасною та зробити її більш технічно і ергономічно придатною для ще більшої кількості вихованців.
Тому що наразі в академії "Локомотиву" займається майже 700 вихованців, а ми хотіли дійти до мінімум тисячі і це тільки футбольна складова. Ще в нас була баскетбольна секція, волейбольна секція, легкоатлетична секція. Тому хочеться всі ці секції повернути. Плюс у нас ще є мета, в нас є база на Трухановому острові, яка наразі функціонує, там в нас ДЮСШ олімпійського резерву. Ми хочемо також залучити цих дітей і зробити ще більш потужною всю систему "Локомотиву", плюс додати наші філіали – це міста Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Ужгород, Франківськ, Коломия, Львів. Тобто це має бути така серйозна потужна "локомотивна" залізнична родина.
