Повномасштабна війна триває майже два роки, а українці й досі адаптовуються до нових реалій. Тому все частіше виникає питання доречності свят та розваг, коли захисники щоденно ризикують власним життям на полі бою. Універсальної відповіді не існує, а думки людей розходяться: перші вважають, що влаштовувати свята під час війни неприпустимо, другі – життя неможливо поставити на паузу, а треті радять розважатись так, щоб не зачепити за живе почуття людей, які вас оточують.
Тож з питанням, як бути, UWN звернувся до психологині Валентини Чайки.
Як впливає психологічно війна на можливість святкування і чи це на часі?
Психологиня Валентина Чайка вказує зі своєї практики на те, що останнім часом люди мають такі запити: "Я втомився вже переживати цю війну, всі сили, які міг, витратив, чим можу, тим допомагаю, але я також хочу жити". Тож, вважає фахівчиня, українці накриватимуть святкові столи і збиратимуться за ними.
"Бо є така приказка: пів світу плаче, а пів світу скаче – і так завжди було й буде. Якщо ця війна триватиме невизначений час, а всі хочуть якомога швидшого завершення, але ніхто не знає, скільки, то це так і буде довго визначатися: скільки я так ще буду страждати без якогось свята й відчуття радості? Тому що не все визначається в стані війни в Україні, десь і приємні події відбуваються: у когось хтось народжується або інша радість, хтось закінчив якусь освіту чи одружився і так далі", – пояснила Чайка.
Чимало людей не будуть святкувати й влаштовувати пишні вечері
"Кожен переживає кризу по-своєму. Якщо, наприклад, у людини якесь горе: хтось може піти в чарку, депресію, а хтось – у надмірно піднесений настрій, веселощі, щоб просто не відчувати того болю втрати чи ще щось. Людина може втікати в будь-що. Але якщо говорити, як хто реагує на стрес, до прикладу, війна, тут теж всі по-різному: хтось починає дуже сильно цінувати своє життя, те, яке в нього є, незалежно чи ця людина потрапила під окупацію, обстріли чи змінила житло, країну – немає різниці. Є люди, які лишилися без нічого і не втратили ніякого оптимізму та надалі живуть, досягають, не опускають руки. Є ті, які живуть за тисячі кілометрів від України, не були упродовж двох років тут і дізнаються все з новин, від своїх рідних і там дуже сильно переживають. Це все залежить від сприйняття людини, як вона сприймає певний період свого життя", – зазначила психологиня.
І додала, що хтось, навпаки, починає святкувати більше, жити цим днем і витрачати кошти, накривати столи, їсти червону ікру й не відкладати життя на потім.
Новини за темою: Психологи радять, як подолати страх самотності під час війни
"Уже ніхто нічого не відкладає. Є, навпаки, люди, які зрозуміли, що потрібно мати заощадження: "Ось ми не будемо витрачати, а збиратимемо, щоб вистачило грошей знову для себе організувати якесь більш-менш комфортне життя". Усе індивідуально. Якщо брати з власного досвіду, то те, що бачу по людях, то більше почали купувати. Але українці соромляться показувати радість, веселість, щоб їх не звинуватили в тому, що вони знецінюють втрати, чуже горе, смерть своїх співгромадян і так далі", – навела приклад Чайка.
Як налаштувати себе на свята?
"Свято – це призупинка в метушні, хаосі якомусь побутовому, коли можемо зустрітися, щось побачити. У всіх подія відбувається по-різному: у когось може бути вживання алкоголю, у когось – просто зібралися всі родичі, які дуже рідко сходяться, і це привід побачитися, хтось додому приїхав, бо може тільки на свято звільнитися. Якщо для людини свято – це якесь дійство, яке приносить позитивні емоції і, окрім свята, більше нічого немає, то ці свята потрібно організовувати. Бо якщо ми будемо постійно в цьому стресі під назвою "війна", то в нас не буде ні фізичних, ні моральних сил ні протистояти, ні боротися, ні допомагати, ні підтримувати, нічого не зможемо", – прокоментувала експертка.
Чайка вважає, що навіть тоді, коли кажуть: "Люди будуть агресивніші, оскільки не можуть жити звичним життям – подорожувати, їздити, радіти, не боятися кудись виходити, то будуть, навпаки, більше захищати країну, більше обороняти, більше витрачати і підуть в бій". Експертка уточнює, що на когось це діє, а на когось – ні.
"Тому, що потрібно, щоб була заряджена батарейка. А батарейка заряджається ресурсами, відновленням, спокоєм. Тому повернемося до того, як святкувати, як себе налаштовувати. Якщо в людини є способи відновлюватися, тобто людина себе відновлює, чимось займається, то як таке свято не дуже відіграє роль. А якщо людина нічого немає, крім Різдва чи Нового року, чи дня народження, тоді це їй потрібно. Якщо людина себе карає за це, тобто якщо війна, якщо люди гинуть, хтось не може святкувати, тому що в них немає приводу – хтось загинув, або когось забрали – і людина не знає, як я можу святкувати, якщо таке горе? Ми можемо просто розділити біль, але можемо так само поховати своє життя", – зауважила психологиня.
Разом з тим нагадала про психологічні наслідки війни при запереченні святкувань, які надалі виливаються в проблеми зі здоров'ям.
"Якщо ми святкуємо свідомо і дійсно хочемо, нам від цього легше, то все має бути. Але якщо просто справді хочемо цього свята, але вдаємо, що не будемо відзначати, бо "що ж про нас подумають інші", то це самообман. Далі йде підвищення тривожності, апатія, несправедливість, ненависть і ще чимало аспектів – побічні ефекти є. І пам'ятаємо, що крім бойових дій, ще є інформаційна війна, психологічна, яка вилазить боком тим, що людей вбивають не тільки зброєю, а психологічно також. Тому що українці не живуть – у них просто всередині йде також війна. А воюють люди словами, думками сприйняттям, відчуттями, емоціями", – резюмувала Чайка.
