Як став "котомамулею"
Коли почалась війна, мене не було в Києві, але вже на третій день я повернувся сюди для того, щоб бути чимось корисним. Ми допомагали людям евакуюватись, патрулювали місцевість. Коли підірвали Романівський міст, ми робили переправу, і так сталось, що десь в телеграм-каналі я прочитав повідомлення, у якому просили врятувати кота. При евакуації забули кота, він сидів закритий у сумці чотири дні у кузові машини. Я подумав: я поруч, я на цьому мосту, ця машина тут поруч. Я був впевнений, що того кота вже немає, але я знайшов цю машину, відкриваю там дві валізи – кіт сидить. Він чотири дні просидів, я його врятував, погодував, виклав відео в Instagram. Пост розлетівся, і наступного дня в мене було вже дуже багато замовлень, люди подумали, що я – рятівник тварин. В принципі, з того часу я став рятівником тварин.
Мені писали конкретні заявки – у нас за такою адресою зачинений у квартирі кіт, врятуйте його. Спочатку я казав "як же ж ви могли, це ж ваш кіт". Але потім зрозумів, що ті, хто це можуть зрозуміти, вони і так це зрозуміють. Ті, хто не розуміють, вони взагалі не зрозуміють.
За час активних військових дій на Київщині ми врятували близько 300 тварин. Це коти, собаки, черепахи, папуги, голуб був, шиншили, кролики, аксолотль також була, це така рибка.
Як потрапляв до квартир
Дівчина Катя мені допомогла все автоматизувати. Вона зробила Google-заявку, люди заповнювали адресу, що за тварина, є ключі чи немає, якщо немає, чи можна ламати двері. Я у військових навчився виламувати двері, до речі, будь-які двері я зараз можу зламати.
В мене була умова: ще тоді притулку в мене не було, тому коли ви заповнюєте анкету, ви даєте згоду, що ви забираєте тварину, або ваші друзі, або родичі в той самий день, коли я її заберу. Було таке: жінка заповнила заявку і так вийшло, що я цього ж дня і забрав її кота. Я їй дзвоню і кажу: "Я вашу кицю забрав", а вона – "А чого так швидко?" Я кажу: "Забирайте, у вас дві години, поки я доїду до Києва". – "А мені нема кому". – "То знайдіть когось". – "Тоді відвезіть назад". В мене були одні матюки, я на неї так накричав, я на неї матом, мені дуже соромно, це доросла жінка. Тобто я ризикував життям, а тепер я повинен повертати кота назад і теж ризикувати життям. Потім згодом мені подзвонила інша дівчина, сказала, що це її свекруха, вибачте, я заберу, і все вирішилось. Я вже готовий був не віддавати їй тварину, що це за ставлення?
Як організував притулок
Іноді рятував по 15–20 тварин за день, і іноді люди не встигали забирати. Просто не встигли доїхати, це ж комендантська година. І я домовився з однією з ветеринарних клінік, що ми з ними спільно зробимо такий собі військовий притулок у підвалі, просто тварини в клітках, поки їх забирають. Не те щоб це завжди була моя мрія, але ще з першою дружиною дуже давно колись говорили, що коли стану відомим і заможним, створю власний притулок для котів. Як воно повинно виглядати, я взагалі не знав, але просто така мрія була.
Коли ти робиш якусь справу, яка дійсно повинна втілитись в життя, то життя саме дарує тобі можливості, і я почав шукати приміщення. Я думав про якусь свиноферму, про якийсь колгосп, за Бородянкою був, я не уявляв просто, як це зробити. Потім дивлюсь, а в мене прямо в будинку, в якому я живу, на першому поверсі комерційні приміщення здаються в оренду. Я домовився, мені зробили 50% знижку на цілий рік. В мене була фінансова подушка, з якої мені довелося витягти трохи грошей, то ж на будинок мені вже не вистачить, але я вклав у притулок. Також оголосив збір, тому половина грошей – мої, половина – людей, які донатили.
Думав, будуть люди проти, але дуже велика вдячність моїм сусідам, всі мене підтримали. Зараз мені всі допомагають, щось приносять. Я ще зробив великі вікна, і коли тепло, через ті вікна видно всіх котиків, вони там граються, бігають, і постійно купа дітей спостерігає.
Називаю це місце – котель. Це п’ятизірковий котель. У мене є така послуга, що я можу взяти якусь тварину на перетримку, якщо будуть місця, але місць в мене немає. Звичайно, потрібно платити окрім лікування, харчування і так далі ще за оренду, за комунальні, а в мене електричне опалення по комерційному тарифу, там суми ого-го. Зараз я ще орендую сусіднє приміщення, щоб розширитися, бо в мене котель переповнений. Хочу зробити там клініку. В мене є свій лікар, якому я вожу своїх котів, і я підрахував, що мені обійдеться приблизно у ті самі гроші, коли лікар мій буде поруч. Тобто платити йому зарплату. Мої котики будуть завжди під наглядом професіонала.
Найголовніше – треба зупинити розповсюдження безпритульних тварин, це програма стерилізації, якої у нас, на жаль, в Україні майже немає. Ми домовились з моїм лікарем, що будемо стерилізувати безпритульних, хоча б вирішимо це питання в такому локальному штабі.
