Впровадження в Україні довічного статусу PEP (politically exposed person) для високопоставлених чиновників і політиків не означає, що з'явиться жорсткий фінансовий моніторинг до кінця життя. Про це написав голова Національного банку Андрій Пишний на своїй сторінці у Facebook.
Зазначається, що фінансовий моніторинг стосується всіх клієнтів банків, оскільки це стандарт, який має виконуватися. Крім того, PEP (як і іншим клієнтам) можуть присвоїти низький, середній і високий рівень ризику. Але високий рівень ризику призначають тільки іноземним PEP.
"Через 12 місяців після того як PEP перестав виконувати видатні публічні функції та банк переконався, що ризиків, притаманних PEP, немає (рівень впливу, обсяг повноважень у минулому, зв'язок між минулими та чинними повноваженнями), його операції є зрозумілими, застосовуватимуться звичайні процедури фінмоніторингу", – йдеться в повідомленні.
За словами Пишного, законопроєкт №9269д, за який 17 жовтня 2023 року проголосували народні депутати, нівелює формальний підхід, вжиття щодо PEP непропорційних заходів. Це ризик-орієнтовний підхід, який банки мають застосовувати на практиці. Перші рекомендації від регулятора фінустанови отримали ще 2021 року.
"У 2023 році ми вже внесли відповідні зміни до своїх нормативно-правових актів, провели велику роз'яснювальну роботу з банками. Тому можу повторити ще раз сказане банкам, що НБУ надалі не терпітиме підходу, коли найкращий спосіб уникнути клопоту з PEP – це взагалі відмовити їм в обслуговуванні. Цю чітку позицію я доніс керівникам банків і AML-офіцерам на останній зустрічі", – наголосив голова Національного банку України.
Закон про довічний фінмоніторинг
17 жовтня Верховна Рада прийняла законопроєкт про довічний фінансовий моніторинг політично значущих осіб (politically exposed persons – РЕР).
Закон про фінансовий моніторинг топпосадовців передбачає, що чиновники та їхні найближчі родичі мають проходити більш ретельну перевірку у фінансових установах і надавати документи щодо джерел своїх статків. Фактично ідея закону полягає в тому, щоб ті, хто незаконно збагатився на державних посадах, не могли витрачати ці кошти.
Кого можна віднести до політично значущих осіб
У вищезгаданому законі чітко розписані посади тих, кого можна віднести до політично значущих осіб. Усі люди, які протягом останніх трьох років виконували або виконують наступні публічні функції:
– Президент, прем’єр-міністр, члени Кабміну та їх заступники;
– Керівник постійно діючого допоміжного органу, утвореного президентом, його заступники;
– Керівник та заступники керівника Державного управління справами;
– Керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, що не є державними службовцями, посади яких належать до категорії "А";
– Секретар та заступники секретаря РНБО;
– Народні депутати України;
– Голова та члени правління Нацбанку, члени Ради Нацбанку;
– Голови та судді Конституційного суду України, Верховного суду, вищих спеціалізованих судів, голови та судді апеляційних судів;
– Члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;
– Генеральний прокурор та його заступники;
– Голова Служби безпеки України та його заступники;
– Директор НАБУ та його заступники;
– Директор Державного бюро розслідувань та його заступники;
– Директор Бюро економічної безпеки та його заступники;
– Голова та члени Нацради з питань телебачення і радіомовлення;
– Голова та члени АМКУ;
– Голова НАЗК та його заступники;
– Голова та члени Рахункової палати;
– Голова та члени ЦВК, голови та члени інших державних колегіальних органів;
– Надзвичайні і повноважні посли;
– Начальник Генерального штабу – головнокомандувач Збройних сил України, командувачі Сухопутних військ Збройних сил України, Повітряних сил Збройних сил України, Військово-морських сил Збройних сил України;
– Держслужбовці, посади яких належать до категорії "А";
– Керівники органів прокуратури, керівники обласних територіальних органів Служби безпеки України;
– Керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків;
– Члени керівних органів політичних партій.
