Протягом життя люди стикаються з різноманітними викликами та проблемами, і війна в нашій країні – не виняток. Сім'я для людини, яка перебуває в бойових діях, є тим чинником, що впливає на її психоемоційний стан. Це підтримка, в моменти відпустки – часткове відновлення, відчуття потрібності, стан довіри. Але це не завжди так. Інколи трапляється інакше – військові не хочуть їхати додому або розлучаються на відстані.
Тож з питанням, чому іноді бійці з фронту не хочуть повертатися до дружин в мирне життя UWN звернувся до психологині Валентини Чайки. Експертка прокоментувала, чому так відбувається та порадила дружинам, як діяти, якщо така ситуація все ж таки виникла.
За словами психологині, причини відчуженої поведінки серед чоловіків-захисників різні, але всіх їх поєднує одне – психологічний вплив війни.
"По-перше, військовослужбовець відчуває в собі зміни, які такі сильні й впливові, що з ними їхати додому навіть небезпечно (до прикладу ПТСР). Це, зауважу, на думку самого бійця – він боїться втрати контролю у безпечному місці. Боїться робити шкоду, наприклад, під час контрольованого гніву чи агресії. Адже вже розуміє, що легко виникає роздратованість", – пояснює Чайка.
Водночас наводить другу причину: факт образи на дружину чи то рідних. До кривд бійці відносять зраду емоційну й фізичну, відсутність цікавості пребування на фронті з боку близьких, надмірну опіку та втручання у військові справи, непорозуміння під час телефонних дзвінків, претензії, обвинувачення. І ще багато різних нюансів, які стаються з сім'ями на відстані, додає експертка.
Також психологиня говорить і про момент кінця стосунків як таких.
"Так буває, що родина давно вже не функціонує як сім’я. Двоє залишаються лише партнерами, хтось з них змушує себе берегти ці стосунки, бо є діти, хоч насправді боїться собі зізнатися у відсутності любові. Таке буває і нічого з цим не поробиш. Реалії війни, кров і смерть дали військовому зрозуміти, що його мирні стосунки більше не цінні для нього", – констатує Чайка.
Як діяти дружині?
Виникають питання: що ж робити в такому випадку дружині? Потрібно зберігати стосунки чи краще розірвати й не завдавати болю? І на якому етапі слід замислитися, що щось пішло не так?
Фахівчиня зауважує, тим жінкам, які потрапили в таку ситуацію, перш за все слід зрозуміти: дійсно, можна звернутися до спеціаліста, щоб порадив, як відновити ці стосунки.
"Але спочатку варто дізнатися таке: як чоловік чи коханий бачить своє місце в сьогоднішньому житті. Як ставиться родина до військового в цей момент і як він ставиться до родини. Що партнер думає з приводу ситуації, яка склалася. Можливо, відповіді на ці питання допоможуть вам зрозуміти, чи є загалом що рятувати у вашій сім’ї, з якої він хоче піти", – розповідає психологиня.
Чайка зазначає, що попри все варто підтримувати коханого, навіть якщо жінка не згодна з його рішенням.
"Адже реалії війни, кров і смерть дали військовому зрозуміти, що його мирні стосунки більше не цінні для нього", – каже психологиня.
Тож озвучує наступні поради для жінки та радить за всіх обставин поводитися людяно.
Поради дружині:
- З чоловіком потрібно бути дуже і дуже обережною. Адже надмірна увага, підтримка і постійна присутність (навіть телефоном) відчувається як тиск. Для військової людини тиск – це агресивна ситуація, від якої потрібно позбутися;
- Не розділяти себе і його на різні світи реальності. Тобто вести звичні розмови або спілкування, яке не викликає напруження в обох;
- Щире ставлення. Будьте тими, ким ви є. Брехня й підлаштовування відчуваються і сприймаються як зрада. А вірність для бійця – це дуже важливий елемент. Воїн вірний державі та народу, які захищає, – тим самим чекає вірності й відданості до себе.
В Україні формують групи психологів для роботи з родинами військових і ветеранами
З минулорічної осені в Україні почали формувати групи психологів для роботи з родинами військових і ветеранами. Нині створили нову психосоціальну послугу з формування життєстійкості.
Так, у межах ініціативи формують групи психологів і соціальних працівників, які працюватимуть із родинами військових, ветеранів, людьми з інвалідністю, батьками дітей з інвалідністю та всіма, хто потребуватиме підтримки.
Проєкт охоплює формування навичок першої психологічної допомоги близьким, попередження психологічної травматизації.
"Ця послуга покликана зменшити тривожність, дати розуміння людям, як поводити себе в кризових ситуаціях, як справлятися зі стресом, а також – розвивати батьківські компетенції, підтримувати родини з дітьми, що для нас дуже важливо, і координувати волонтерські ініціативи", – розповіла міністр соціальної політики Оксана Жолнович.
Найбільше уваги планують приділити військовослужбовцям, ветеранам, сім’ям із маленькими дітьми.
