Експерт ГО "Простір Можливостей" Ярослав Павловський
Повертаючись з фронту до мирного життя перед ветераном часом стає питання "що далі?". Поряд немає побратимів та командирів, бойових задач та звичного укладу, людина може розгубитися. І поки повернення ветеранів не набуло масового характеру, у нас ще є час підготуватися і зробити їх повернення комфортним, в першу чергу, для них самих. Перебудувати суспільство таким чином, щоб ветеран розумів, не він має підлаштуватися до цивільного життя, а суспільство та держава перелаштовані до його потреб. Про роль та практичні кроки держави, місцевої влади, громад та громадських організацій у формуванні ветеранської політики в інтерв'ю UWN розповів експерт ГО "Простір Можливостей" Ярослав Павловський.
Розкажіть про вашу діяльність, чим ви тут займаєтесь і в чому має полягати ветеранська політика?
Ми знаходимся в тренінговому центрі "Простору Можливостей", тут ми навчаємо фахівців різного рівня, які взаємодіють з ветеранами. Насамперед, це працівники рівня громад, адміністратори ЦНАПів, кар’єрні радники центрів зайнятості, HR-працівники підприємств, сімейні лікарі і зараз почали працювати з патрульними поліцейськими. В подальшому ми плануємо розширити перелік фахівців, з якими будем працювати. Наше завдання – підготувати їх до взаємодії з ветеранами, правильно зрозуміти потреби ветеранів та членів їх родин. Це дуже важливо, оскільки в залежності від того, наскільки фахівці правильно зрозуміють потреби, вони оберуть ефективні інструменти комунікації з ними. Виходить це інколи правильно, а інколи не дуже ефективно, коли наші фахівці не коректно діагностують потреби.
Є цікавий приклад: коли соціальні працівники приходять і кажуть "ми купили пораненому ветерану крісло колісне". Я питаю, а хто цей ветеран і вони пояснюють, що він – ветеран 35 років, молода, функціональна людина, у нього ампутація нижньої кінцівки нижче коліна. А це означає, що купувати йому крісло колісне, це системно його обмежувати, йому потрібно надавати реабілітаційні послуги і стимулювати його до роботи. І я тоді запитаю, навіщо вони так зробили, а ці соціальні працівники, зрозумівши свою помилку, наводять аргумент - він сам їм сказав, що йому дискомфортно ходити з протезом і він цей протез буквально носить на плечі. Це означає, що ідентифікація його потреб була не правильною, вони послалася на його слова, а це не було справжньою його потребою. Тому ми тут вчимо ідентифікувати потреби правильно і шукати справді ефективні способи реалізації цих потреб.
Як співпрацює "Простір Можливостей" та держава?
По-різному. Останнім часом стали більш ефективно співпрацювати з представниками державних органів. Був період часу, коли ми були повністю на самоті або працювали здебільшого з органами місцевого самоврядування, з ними діалог краще. Тому, що ветеран, коли повертається, після демобілізації, він повертається в родину, громаду та трудовий колектив. Громади на сьогодні зацікавлені працювати з надавачами послуг, з нами, які можуть їм щось запропонувати. Громади часом розгублені, вони не розуміють, що відбувається, їм потрібні метедологічні дані, інструменти, а держава поки що не була готова ці інструменти давати і тому вони приходили до тих, хто давав такі інструменти, це ми. Тому з громадами ми працювали в першу чергу.
Останнім часом ми почали працювати з державою, був налагоджений діалог з Міністерством соціальної політики, ми навчали соціальних працівників. З часом ми розширили діяльність, було налагоджено контакт з Міністерством у справах ветеранів і сьогодні працюємо над стандартизацією навчальної програми і навчанням нової професії – фахівців з питань супроводу ветеранів і демобілізованих осіб.
Нова професія буде оформлена відповідною постановою. Вона зараз знаходиться на стадії погодження в Кабміні. Вже виділена державна субвенція в розмірі 4 млрд гривень і зараз на стадії погодження також освітня програма.
Чим будуть займатися ці люди?
Фахівці супроводу ветеранів та демобілізованих осіб - це ключова історія про взаємодію з ветеранами на рівні громад. Це, по суті, ті, хто їх буде зустрічати.
Це той фахівець, який зустрічає ветерана, членів його родини і його перенаправляє до надавачів послуг. Він не тільки перенаправляє, він ще веде його профайл. Він питає "Як ти сходив?", "Які послуги ти отримав?", ідентифікує чи він реалізував свою потребу чи ні. Потім він здійснює зв'язок з Міністерством у справах ветеранів, тому що Мінвет має отримувати звіт про роботу для того, щоб закладати фінансування, розробляти інструменти по роботі з цією аудиторією, тому вони забезпечують зв'язок.
Супер важливий момент – таких фахівців в Україні має бути 11 тисяч за задумом Мінвету. Це унікальний шанс отримати узагальнений досвід, тобто по суті, це колективний розум. Це унікальна можливість сформувати ветеранську політику, верифікувати її ефективність, скорегувати, якщо вона не працює і додати щось нове. Останній момент, теж супер важливий - що має робити такий фахівець в громадах? Він верифікує ефективність місцевих ветеранських політик. Умовно кажучи, він будучи працівником місцевого комунального підприємства, підпорядкований місцевій громаді, але який звітує шляхом аналітики перед Мінветом, він говорить "в цій громаді працює ефективно ветеранська політика" або "ця громада потребує корегування ветеранських політик". І таким чином відбувається ефективне корегування ветеранських політик за рахунок того, що є зворотній зв'язок з Мінветом.
Це хороша і потрібна ініціатива. Але чи не запізнилися ми з нею?
Наше завдання, щоб на момент глобального повернення захисників в громади, ці фахівці вже працювали. Цей процес досить тривалий. Такий фахівець, щоб він "запрацював", потрібно місяця 3-4 ефективної роботи, до того, його потрібно навчити, цей процес десь до 6 місяців. Це означає, що ця система запрацює, в кращому випадку, в грудні. І якщо наш захисник повернеться в громаду раніше, буде колапс, якщо пізніше – будемо готові.
Що ми ще маємо зробити, щоб колапсу не було?
Що ми можемо зробити прямо сьогодні і я знаю, як це зробити. Перше, ми маємо скоординувати роботу всіх надавачів послуг. Крім одного-єдиного фахівця, з ветераном взаємодіє соціальний працівник, працівник ЦНАПу, кар’єрний радник, сімейний лікар, правоохоронці, HR-фахівці, всі вони мають бути об’єднанні в рамках єдиних стандартів надання послуг. Вони мають розуміти в форматі "що якщо". Якщо прийшов "складний клієнт", якщо клієнту потрібна допомога, а він її не приймає, що робити в таких випадках, що потрібно робити всім надавачам послуг. Їх треба зібрати за одним столом і сказати – ваш клієнт знаходиться там-то, ви його підхоплюєте на такій-то стадії, ваш клієнт приходить після оцих фахівців. Чому це важливо? Ми коли навчали соціальних працівників ТЦК СП, ми зрозуміли, що їм критично не вистачає інформації про інших надавачів послуг. Вони чомусь думають, що лише вони працюють з цією категорією осіб і не помічають соціальних працівників, експертів громадянського суспільства, окремі програми, які реалізовують соціально відповідальний бізнес. Наше завдання їх скоординувати.
Також потрібно максимально масштабувати принцип єдиного вікна або точки входу, куди приходить наш клієнт. Він складний клієнт, щоб його привести його до надавача послуг, треба докласти зусиль. Просто до надавачів послуг, в масі своїй вони прийдуть, будуть сидіти вдома і скаржитися на життя. Йому потрібно запропонувати стимулюючі інструменти відвідати певного фахівця. В нашому баченні таким інструментом є ветеранські простори в громадах. При цьому, вони мають бути стандартизовані, надавати певні послуги по певних стандартах і масштабовані в рамках всієї країни.
Ці два напрямки – це конкретні завдання, які ми собі ставимо в "Просторі можливостей".
Як ветерану дізнатися які послуги є?
Ми на тренінгах розповідаємо, що у ветерана і військовослужбовця немає короткого майбутнього. Тому що, він сидить в окопі і для короткого майбутнього в нього є військове керівництво, яке йому каже копати або тримати посадку, або штурмувати позицію. І другий момент – постійно літають снаряди і в нього короткого майбутнього не існує. Він не знає, що буде ввечері, він не планує на вечір. Він планує тільки на велику перспективу – сидить в окопі і думає "повернусь з війни і відкрию піцерію", тому є довга перспектива, короткої перспективи не існує. Це певна проблема, тому що, коли вони повертаються в громади і родини, навіть в період коротких відпусток на 10-15 діб, то вони на другий день прокидаються і не знають, що робити, бо командира немає, ракети не літають і вони можуть розгубитися. Тому насправді їм потрібно пропонувати ці послуги, в нашому розумінні ці послуги має пропонувати фахівець з супроводу.
Яким чином він дізнається? Сьогодні надходить інформація від військової частини в ТЦК, про те що, той чи інший громадянин має пройти демобілізацію і повернутися в громаду. Ця інформація в обов’язковому порядку має завчасно поступити до нашого надавача послуг, фахівця із супроводу, який умовно за тиждень має розуміти, що такий громадянин демобілізується, прийде і не виключено, що в нього може бути загострений ПТСР. І цей фахівець завчасно готується до роботи з ним, при цьому, важливо, щоб держава, органи самоврядування, надавачі послуг, працювали з родиною.
Є дві ключові фрази, які ми вичленили у колег "Держава, коли мобілізує захисника, вона мобілізує всю його родину" і буде вчиняти відповідні дії щодо всієї родини. Друга фраза "Родини є першими кейсменеджерами ветеранів". Це означає лише одне – з родиною треба працювати, якщо з родиною не працювати будуть певні негативні прояви в суспільстві.
Яка головна проблема родин, які очікують повернення захисників? Вони думають, що має повернутися та сама людина, яка 2,5 роки тому назад взяла автомат і пішла захищати Україну. А це не правда. Чи буде сильний травматичний досвід, чи слабкий травматичний досвід, людина змінеться в будь якому разі. А члени родин, якщо з ними не працювати, вони цього не розуміють. Тому треба пояснбвати, які є маршрути перенаправлення, які послуги в громаді є для реінтеграції їхнього захисника.
З вашого досвіду, родини цікавляться цими послугами?
Родини перші, хто цікавляться такими практиками. Але їм не вистачає поінформованості і супроводу. Коли ми говоримо, що фахівець із супроводу ветеранів має діяти відповідно до певних інструментів, кейсменджменту або ведення випадку. Він передбачає початок ведення випадку, розгортання і закінчення ведення випадку. Так от, спеціалізація випадку ветерана – у них не має закінчення ведення випадку, з ними потрібно працювати постійно.