Операцію в Курський області вже можна вважати успішною та унікальною по ряду причин. Її кінцева мета досі залишається неясною, проте зрозуміло те, що за її рахунок не вдасться послабити тиск на Покровськ, росіяни не підуть з тієї ділянки. Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко в коментарі UWN розповів про ситуацію на фронті.
Щодо ситуації в Курській області. Операції вже більше ніж тиждень. Що ви про неї можете сказати? Чи можна оцінювати її як успішну?
В принципі так. Що ми маємо станом на зараз? У нас вже більше ніж 1100 квадратних кілометрів підконтрольної території. Ми перерізали основну залізничну логістику через Суджу, яка забезпечувала найбільш зручні шляхи підвозу, матеріально-технічного забезпечення сил та засобів російських операційних військ на прикордонні і не тільки.
Ми на сьогодні вже маємо приблизно 2500 російських військовополонених, що є найбільшим показником взяття в полон російських військових. Змусили Росію піти на перші поки що домовленості з обміну полоненими, що для нас дуже важливо. Мова може йти про обмін саме на тих наших полонених, які вже давно знаходяться в полоні, з яких знущаються росіяни. Тобто ми можемо зараз ставити ультиматуми. Особливо якщо це стосується категорії не тільки строковиків, а ще й кадирівців, які також зараз знаходяться в нашому полоні.
Також змусили росіян почати перетягувати підрозділи з інших напрямків, що може в перспективі в найближчі тиждень-два послабити їх можливості.
Тому я можу оцінювати цю операцію як таку, що за неповні два тижні була проведена ефективно.
І окремо, на що треба звернути увагу, – це була тотальна інформаційна тиша. Такого рівня таємності за час повномасштабного вторгнення я ще не зустрічав. Тобто на цьому рівні це було унікально для нашого українського інформаційного простору. В нашому інформаційному просторі завжди щось з'являється, хтось про щось дізнається і починає розповідати усім у своїх соцмережах.
На вашу думку, яка може бути кінцева мета цієї операції?
Я навіть не знаю. Насправді є багато варіантів, багато сценаріїв, але я не знаю, який саме з них обрав Сирський, який погодив Зеленський.
Мені здається, одна з таких меж – це взяття під контроль траси Е38. Я не виключаю, що це цілком можливо. Багато говорять про Курську АЕС – але це скоріше ні, аніж так. А от саме взяття під контроль Е38 – цілком можливо.
Але мені здається, це не та межа. Є інший момент. Розширення самої зони контролю вже не стільки на північ, скільки на захід та на схід. Тобто ліворуч та праворуч. Створення повноцінної буферної зони. І я не виключаю, що не тільки в Курській області.
А ця траса, про яку ви говорите, важлива, бо через неї іде російська логістика?
Так. Зараз це основна логістична артерія з Рильска на Курськ – Е38 європейська траса. Взяти фізично її під контроль буде дуже важко. Але вогневий контроль – так, цілком можливо: ствольною артилерію, реактивними системами залпового вогню тощо. Річ же у чому? Раніше все йшло через Суджу. Там була рокадна залізниця. А зараз плече підвозу збільшується – спочатку на Курськ, а з Курська вже по іншім напрямкам, в тому числі і трасою Е38.
Тобто збільшився оцей крюк, скажімо так. Якщо Е38 буде під вогневим контролем, забезпечення напрямку Рильск – Курськ і все що південніше від цієї траси, м'яко кажучи, буде в зоні екстремального ризику.
Однак у нас залишається дуже важка ситуація на Донбасі. Зокрема весь час ми чуємо про Покровськ. Наскільки там все погано?
Важка ситуація, це правда. Я б сказав, вона зараз наближається до критичної.
Ми можемо говорити про наближення російських окупантів до основної лінії оборони – це Гродівка та Новогродівка. За цим рубежем вже Мирноград та Покровськ.
Дійсно, зараз розпочинається найбільш драматичний момент щодо боїв, від яких буде залежати майбутнє Покровська та Мирнограда.
Але, знову ж таки, для росіян зараз важливо не стільки рятувати свої території, відправляти підрозділи на повернення територій, для них важливіше захоплювати чужу територію. І вони саме цей напрямок – Торецько-Покровський – ніколи не послаблять. Вони зараз займаються послабленням інших напрямків потроху, щоб не було обвалу фронту, але вони це роблять.
У випадку з Торецько-Покровським напрямком вони не будуть забирати підрозділи, вони будуть продовжувати надалі тиснути. Для них це важливо, це їх основна задача, основна мета, вийти на Покровськ. Тобто для них битва за Торецьк – це генеральна битва 2024 року, а загальний план – це вихід на трасу 05-04 та захоплення Покровська та Мирнограда.
Яку перевагу їм це дасть, у разі якщо вони цього досягнуть?
Це їм дасть можливість перерізати основний наш логістичний вузол – це Покровськ. І перерізаючи 05-04, вони значно ускладнять нам можливість забезпечення саме підрозділів, які знаходяться як в Торецьку, так і в Костянтинівці, в Часовому Яру.
Там зручна логістика, 05-04 – це логістична артерія, яка забезпечує напряму фактично. Є інші шляхи, але це буде вже важче, це більше плече підвозу. Тому для них це так важливо, вони бачать у цьому основний сенс.
Ми можемо якось виправити цю ситуацію? І що нам для цього треба?
Маю надію, що так. Основна наша проблема – це тактична авіація з КАБами та кількість військ. КАБів зараз трохи поменшало, проте вони все одно тиснуть кількістю. У них там майже дві групи військ сконцентровано.
Як ви ставитесь до хору у соцмережах "Чого ви на той Курськ дивитесь, краще подивіться на Покровськ"!? Що можна сказати цим людям?
Я взагалі таким людям вже давно нічого не пояснював, навіщо?
Вони ж не розуміються на військовій науці, чому їм треба щось пояснювати. Навіть коли ти десять разів пояснюєш, що така кількість сил та засобів, які використовуються зараз в Курській області, на Торецько-Покровському напрямку, просто знаходились б в обороні і все одно залишали б позиції, тому що від них не залежить те, наскільки довго ця позиція витримає. Тобто вони б не зробили там якусь неприступну стіну і ніхто б не пройшов. Ні.
На одній позиції було б не 15, а 20–25 особового складу. Але коли прилітає десять КАБів, то пофігу, скільки там знаходиться особового складу. Бомбі пофіг. І ми б з цього нічого не мали. Цей ресурс нічого там не вирішив. Але що ми маємо зараз? Ми маємо величезні території під контролем, ми маємо велику кількість полонених, на яких можемо обмінювати наших полонених, ми можемо ставити ультиматуми Росії і багато чого іншого, про що я сказав раніше.
Це здобуте. Але якби цього не було, на Торецько-Покровському напрямку, повірте, нічого б не змінилось. Там така ситуація, вона зараз саме відбувається через те, що у росіян поки що є можливість це робити.
Наші західні союзники завжди дуже обережно ставились до використання наданої ними зброї проти Росії, встановлюючи різні обмеження. Зараз, здається, не чути жодної, навіть обережної заяви щодо цього під час операції в Курську. Чому так?
Тому що вони зрозуміли, що весь цей час, як завжди, переоцінювали можливості та погрози Росії. В Курській області було пройдено чергову "червону лінію", і Росія не зробила фактично аж нічого. Отже, це демонстрація того, наскільки наші партнери були сліпі весь цей час і вірили в якісь можливості Росії. А ми їм чудовий раз довели, що Росія слабка, нікчемна, вона може погрожувати, але не діяти.