Президент Володимир Зеленський заявив, що вже найближчим часом буде прийнято рішення про зміцнення нашої духовної незалежності. Вочевидь, йдеться про голосування за законопроєкт №8371, про заборону Російської православної церкви та афілійованих із нею організацій. Голова міжфракційного об’єднання Верховної Ради України "За деколонізацію і демонтаж Російської імперії" Олег Дунда впевнений, що цей законопроєкт буде прийнятий майже зі 100% ймовірністю, проте очікування громадян не виправдає. На те, щоб "прикрити" всі осередки "руського міра", піде дуже багато часу. А тим часом на Київщині продовжується будівництво "другого Кремля" – монастиря російської церкви. Детально про бездіяльність держслужбовців та перспективи подальшої боротьби з російською церквою в Україні Олег Дунда розказав в інтервю UWN.
В Київській області триває будівництво церкви УПЦ МП. Розкажіть детальніше, як це могло взагалі статися?
По цьому об'єкту... це другий Кремль, фактично Кремль у мініатюрі. Він має там шалену площу, прихожан взагалі немає, і він будувався з початку 2000-х років без жодного документа. Купувалась земля під приватне господарство на ній в обхід цільового призначення без будь-яких дозволів, будувався цей патріархат, який фактично 20 років ніхто не чіпав. Це велике питання, чому таку забудову ніхто не перевіряв. Зараз нарешті наприкінці того року після запиту прокуратури Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) вийшла і перевірила.
Як і передбачалось, виявилося, що жодного документа на забудову там немає. Вони зробили припис до кінця лютого всі зауваження виконати. Звісно, виконати їх неможливо, бо ніхто документи на забудову не отримав. Попри те що наприкінці лютого спливли терміни з виконання припису, ні міністерство, ні ДІАМ не потурбувались перевірити – чотири місяці вони навіть не думали піти перевірити, а чи виконаний припис, розуміючи, що він не виконаний. Вони воліли забути цю історію. Коли на засіданні комітету сплила інформація, що була така перевірка, що був такий припис, і народні депутати заслухали міністра, спитали: "А ви щось зробили взагалі?".
В результаті Державна інспекція архітектури та містобудування, отримавши стусана від комітету, від народних депутатів, написала запит на міністерство дати дозвіл на перевірку виконання припису. На що міністерство нічого кращого не зробило, як підписало цей наказ, але не надало його в ДІАМ. Три тижні вони його ховали. Звісно, виникло питання, якого біса, а що у вас сталося? На що Державна інспекція архітектури та містобудування нічого не змогла відповісти, як те, що це помилка виконавця, бо в них був нервовий стрес.
Там все дуже дивно. Відповідно, виникає питання, або ви хлопці не хочете там перевірки і всіляко затягуєте цю історію, або, я перепрошую, там корупція.
Тобто я правильно розумію, що під час широкомасштабної агресії з боку Росії у нас на Київщині будуються такий храм російської церкви?
Так, щобільше, я там був кілька тижнів тому, там стоїть цегла виробництва 2023 року.
Всі на це закривають очі?
Так.
Чи зверталися ви до правоохоронних органів з цим питанням?
Звернулися. СБУ відкрила кримінальну справу за статтю "держзрада" і ще чимось. Але в мене тут питання, якщо так, то держслужбовці, якщо фактично намагаються сховати цю історію, відповідно, вони повинні бути співучасниками в цій справі і йти так само по "держзраді", бути так само обвинуваченими. Тобто я вбачаю тут злочинне угруповання по 111 статті, в яке фактично входить перший заступник міністра відновлення Шкураков і заступник міністра Козловська.
Як законно присікти це будівництво?
Звісно, зараз приймається рішення про те, що вони не виконали припису, підуть до суду, приймається рішення про фактичне знесення цього монастиря. Або інший варіант, який ми нещодавно написали депутатам на Службу безпеки, вони виходять на найближчому засіданні РНБО України, вносять рішення про те, щоб накласти санкції конкретно на власників цього монастиря, і, відповідно, після того через рішення суду об'єкт буде націоналізовано. Ми написали цей запит, сьогодні-завтра чекаємо відповідь від служб.
Президент фактично анонсував прийняття відповідного законопроєкту. Чи дійсно він сприятиме закриттю цього об'єкта та йому подібних?
Проблема цього законопроєкту в чому? В тому, що по кожному окремому обʼєкту, по кожній окремій церкві повинно виноситись окреме рішення, і там досить складна процедура. Там повинні бути залучені і СБУ, і багато дотичних служб. Відповідно, по кожній історії повинно бути остаточне рішення суду. Ми ж розуміємо, як це може бути затягнуто. Відповідно, ми будемо мати проблему і в СБУ, і в Кабміні, де будуть люди, які уповільнятимуть цей процес. Фактично по кожному окремому обʼєкту, а у нас їх тисячі, ці справи затягнуться на кілька років.
В цьому проблема з цим законопроєктом. Тобто ми вскриваємо не тільки проблеми УПЦ МП, це проблеми державного апарату, в яких знаходяться багато потенційних колаборантів, які готові залишати ситуацію так як є, і вони будуть використовувати норми цього закону для того, щоб нічого не виконувати.
А як ви взагалі розглядаєте ймовірність прийняття цього законопроєкту?
Близько 100%.
Це якось вплине на суспільні настрої в країні?
Ні, не вплине. У нас буде одна проблема, і вона буде дуже погана: у людей таке бачення, що після ухвалення законопроєкту на наступний день УПЦ МП в Україні не буде. Але це ж не так, і вони будуть виходити в неділю на службу і думати, що її немає, а бачать табличку УПЦ МП. В них буде розчарування і будуть казати: "Чекайте, нас обдурили?" І пояснити їм, що це по кожному об'єкту окрема процедура, буде працювати судова тяганина, а це перша інстанція, друга інстанція, третя інстанція. Їм це буде дуже важко пояснити. Буде велике розчарування, бо їх надурили. Очікування суспільства не буде відповідати реаліям.
Тобто очікування є трошки завищеним?
Ну, очікування є справедливими.
А ви як вважаєте, цей конкретний законопроєкт вартий того, щоб його приймати? І взагалі чи треба забороняти УПЦ МП?
Безумовно треба, у нас іншого шляху не існує. В нас потрібно її забороняти, в нас потрібно розв'язувати питання з депутатами проросійських партій "ОПЗЖ". У нас "ОПЗЖ" заборонена, а люди, які висувалися, сидять в сесійних залах. Тобто виявляється, що винен в діяльності "ОПЗЖ" стілець, комп'ютер і стіл, а людина, яка це писала, ні в чому не винна. Так не буває.
Будемо сподіватися, що заборона таки буде.
Якщо прийняти цей законопроєкт, по кожному об’єкту залежить від того, чи там є такі народні депутати, які готові за це боротись, чи їх немає. Якщо їх немає, то нічого не зміниться. Якщо є, то воно буде рухатись.