Міністерство цифрової трансформації, Міністерство юстиції та Державна архівна служба України представили пілотну версію проєкту "е-Архів", який передбачає перспективу зберігання документів держорганів в електронних архівах. Про це поінформували в пресслужбі Мінцифри.
У відомстві кажуть, що в межах проєкту зацифрують і внесуть у систему документообігу архівні дані, завдяки чому цим відомостям не загрожуватимуть життєві обставини. І це надважливо на тлі війни Росії проти України, оскільки загарбники намагаються знищувати цінні для громадян папери. Така можливість у ворога зникне, якщо інформацію зацифрувати.
"Жодних поїздок по державних архівах, щоб отримати доступ, – треба лише зайти на сайт. Жодних стосів паперу і загублених папок. Кілька кліків, і працівники Мінʼюсту знайшли необхідну для вас інформацію", – йдеться у повідомленні.
Так, на першому етапі сформували та передали на зберігання в архів Міністерства юстиції та Центральний державний аудіовізуальний і електронний архів окремі електронні документи Мін’юсту. Згодом проєкт планують розширити на всі органи держвлади та інші організації.
Що відомо про стан українських архівів
Нині українці не можуть повноцінно дослідити військову історію України XX століття. У нас не залишилося жодного архіву жодного військового з'єднання фактично до кінця розпаду СРСР, не кажучи вже про новітні події.
"Суперечки за право володіти військовими архівами точилися між УСРР (а точніше, українськими архівістами, – ред.) і РСФРР від 1919 року, коли Російська Федерація поставила вимогу про вивезення військових архівів з України. Попри те, що Радянська Росія не визнавала себе спадкоємицею Російської імперії, право власності на архіви царської армії вона заявила безапеляційно", – пише "Історична правда".
Документи радянських спецслужб часто ставали заручниками політичних ігор під час зміни влади
Перше знищення документів відбулося після смерті Сталіна. У 1954–1955 рр. за вказівкою керівників ЦК КПРС, КГБ знищив документи на понад шести мільйонів радянських громадян. Тоді ж був підготовлений наказ КГБ, в якому запровадили норму тимчасового зберігання частини матеріалів, після чого вони підлягали знищенню. Так ліквідували архіви органів держбезпеки районного та міського рівнів.
Наступну велику чистку зробив Хрущов. Саме в його період знищили значні обсяги документів про сталінські репресії.
"Це все робили з "благородною метою" – "остаточно позбутися компрометуючих матеріалів на чесних радянських громадян, здобутих шляхом фальсифікації і незаконних методів ведення слідства". Тоді ж співробітники спецслужби знищили справи-формуляри, заведені на кожне західноукраїнське село, в яких поіменно перераховані місцеві мешканці – репресовані, виселені, підозрювані у сприянні боротьбі УПА, їхній соціальний стан, політичні погляди, рід занять. А у Казахстані чекісти знищили архівні справи на депортованих з Криму у травні 1944 року", – додає видання.
Остання велика чистка архівів відбулася напередодні розпаду Радянського Союзу в 1990 році
І була спровокована "оксамитовими" революціями в Східній Європі, в результаті яких до рук нової демократичної влади потрапили значні масиви документів тоталітарних спецслужб. З формулюванням "не становить практичної, історичної або культурної цінності" чекісти їх знищили.
Рашисти продовжують тотальне знищення української історії
Про стан архівістів, архівних документів та приміщень на досі окупованих територіях достеменно не відомо.
Зокрема, через війну на Донбасі (до повномасштабного вторгнення РФ, – ред.) Україна втратила 5,7 млн унікальних документів Національного архівного фонду. На захоплених ворогом територіях залишилося 27 архівних установ, у яких налічувалось понад два мільйони артефактів.
Очільник Державної архівної служби України Анатолій Хромов запропонував позначити окуповані архівні установи на міжнародній інтерактивній мапі архівів світу як архівні заклади України.
"Йдеться про державні архіви Луганська, Донецька, Автономної Республіки Крим, Севастополя. Маємо створити міжвідомчу робочу групу, щоб координувати дії всіх органів центральної виконавчої влади. Слід також надати доступ користувачам до архівних копій, оригінали яких перебувають на тимчасово окупованих територіях", – сказав Хромов.
Відколи почалося повномасштабне вторгнення, українські архівісти врятували тисячі важливих документів
"Точну кількість архівів, які опинилися під тимчасовою окупацією після 24 лютого, встановити важко, бо багато архівів є у так званій сірій зоні – на території, яку поки що не контролюють українські війська, і де архівісти не можуть безпечно перебувати. Увесь Національний архівний фонд України – це 86 мільйонів одиниць зберігання", – пояснив очільник Держархіву.
Відсоток тимчасової відсутности контролю за документами фонду на окупованих територіях після 24 лютого дуже невеликий. Порівнюючи з 2014 роком, 2022-го Україна значно більше зробила, щоб зберегти архіви і щоб вони не дісталися ворогу.
Тож, аби зацифрувати весь національний архівний фонд (себто оті 86 мільйонів одиниць, – ред.), фахівцям треба було б тисячу років, відзначив Хромов. За неповні два роки темпи зацифрування зросли на 500%.
"Перемога України у війні стане можливістю порушити питання про повернення українських архівів. Ми є лідером із відкриття архівів КДБ. А в Росії це державна таємниця – вони через рішення суду секретять терміни розсекречення радянських архівів, уявіть! Я людина молода, тому сподіваюся, що вдасться повернути архіви – і старі, і нові. Це буде, якщо й не за мого керівництва, то ще за мого життя", – акцентував чиновник.
Збройні сили України та всі українці творять нову історію
Але без архівів написати правдиву історію України неможливо. Це прекрасно розуміють росіяни. Тому вже сотню років знищують як самих українців, так і нашу ідентичність – архівні документи.
