Перебуваючи в надтяжких умовах на лінії фронту, наші бійці потребують озброєння і техніку, але далеко не останню роль відіграють духовні потреби військових. Цією сферою життя наших захисників опікуються військові капелани. Кажуть, навіть сам факт присутності капелана в підрозділі надихає бійців. Про що найчастіше говорять бійці з капеланом, чому капелану свої проблеми довіряють навіть атеїсти, чи може капелан бути поруч з бійцем в окопі, чому військовий капелан не дорівнює священник, а також як готують самих капеланів, в інтерв’ю UWN розповіли начальник Служби військового капеланства ЗСУ полковник Олексій Терещук, військовий капелан ПЦУ о. Леонтій Нікітенко, начальник Служби військового капеланства ССО ЗСУ та військовий капелан УГКЦ о. Ростислав Височан, головний спеціаліст відділу підготовки військових капеланів та взаємодії з релігійними організаціями Служби військового капеланства ЗСУ апарату головнокомандувача ЗСУ.
Що таке військове капеланство і які задачі стоять перед капеланами?
Олексій Терещук: Суть військового капеланства в тому, щоб забезпечити духовно-релігійні потреби військовослужбовців, працівників та членів їх сімей. В Збройних силах є всі види забезпечення: солдата вдягають, годують, забезпечують озброєнням та військовою технікою, підтримають психологічно. І до 2021 року, коли був проголосований закон "Про службу військового капеланства", у нас не було такого виду підтримки, як духовне. Можливо, це відголосок радянщини, яка вважала, що віра – це опіум для народу і не зважала на духовну складову воїна. А насправді – це той стрижень, на якому тримається все – від форми одягу до озброєння, до літаків, ракет… якщо воїн не буде сильний духовно, він не зможе виконати бойову задачу.
На сьогодні Служба військового капеланства – це офіцери служби, це військові капелани, які присутні у військових частинах, в органах військового управління і призначені для задоволення духовних потреб військового складу саме через діяльність військових капеланів, які безпосередньо працюють в підрозділах у військових частинах.
Військовий капелан на цей час, відповідно до закону, є офіцером, підписує контракт на проходження військової служби. Він так само ходить в однострої, стоїть в строю з особовим складом, він підпорядковується командиру і виконує свій функціонал за чотирма напрямками.
Як саме капелан забезпечує духовні потреби бійців?
Отець Ростислав: Згідно з законом, духовні потреби забезпечуються через здійснення військової капеланської діяльності, яка складається з чотирьох напрямків. Перша – це душпастирська опіка, сюди входить духовний супровід кожного окремого солдата, за потребою підрозділу та командира. Це організація різних богослужінь, молитов, релігійних практик, це індивідуальні бесіди, консультування та інше. Фактично, все те, що здійснює звичайна духовна особа в цивільному житті. Друга складова – це релігійно-просвітницька робота. Сюди можна віднести ознайомлення військовослужбовців із різними філософськими та релігійними концепціями, це організація різних лекцій, семінарів в напрямку поглиблення релігійної та духовної освіченості особового складу підрозділу. Третя складова – це соціально-доброчинна діяльність. У цьому секторі знаходиться комунікація військового капелана підрозділу із різними громадськими, доброчинними, релігійними, волонтерським організаціями, а також його безпосередня праця та опіка родин військових, дружин, дітей, а також родин полеглих героїв. І четверта складова – це консультування командира. Це дуже важливий момент, оскільки це надання командиру фахової інформації щодо релігійної ситуації в підрозділі і також релігійної ситуації в районі проведення бойових дій. Також це праця з командиром, коли він потребує якоїсь поради зі сфери морально-етичних викликів. Щоб прийняти правильне рішення у складній ситуації, командир консультується зі своїм капеланом, і капелан працює на підсилення командира.
Отець Леонтій: Капеланське служіння – це служіння церкві, людям, які перебувають у складних умовах. Воно буває різним: медичне, тюремне та військове. Військове – це служіння військовослужбовцям. Військові такі ж люди, які мають духовні потреби, і капелани для того, щоб допомогти, щоб вони отримували те, що через обставини, службу вони отримати не можуть, оскільки перебувають в бойових умовах.
Капелани працюють на лінії розмежування, на позиціях?
Олексій Терещук: Для цього і був проголосований закон і сформована служба, щоб надати доступ військовому священнику максимально близько до бійця. Тому що цивільна особа не може перебувати в зоні бойових дій. Тут священник вже розуміє, куди він їде, він проходить певну підготовку, отримає певні гарантії захисту, в тому числі – соціальні. Він тоді вже може перебувати з підрозділом в безпосередній близькості до зони бойових дій. Як це працює? Капелан є, про нього знають, що він є, він відвідує буквально ВОПи, "нуль", проводить бесіди, надає підтримку, коли виникає така потреба.
Капелан надає не лише релігійну підтримку, він надає загальну духовну підтримку, він підтримує бойовий дух. Це дуже важливий момент, в цій війні було продемонстровано необхідність саме підтримки бойового духу. Навіть сам факт перебування капелана в підрозділі в зоні бойових дій вже надихає бійців. Через капелана вони відчувають присутність Бога, відчувають, що вони не самі. Якщо поруч з ними представник церкви, то вони вже відчувають себе не покинутими і це вже надихає на боротьбу. Місія капеланської служби "Бути поруч". А ще додатково капелан – це в якісь мірі і психолог, релігійний психолог, до священника скоріше прийдуть ті, хто побоюється, не сприймає психологів або психіатрів. Звичайно є ті, хто не відчуває такої потреби, але капелан для всіх. Якщо захоче поспілкуватися атеїст просто про якісь речі, капелан готовий допомогти в цьому. Капелан для того, щоб люди відчували, що вони не залишені.
Якщо бійці прийшли з бойового виходу, обов’язок і завдання капелана бути в тому місці, куди вийшов особовий склад, попрацювати з людьми, кому треба більше допомоги, з ким просто треба поспілкуватися, когось треба проконсультувати, з кимось треба просто помолитися. "Бути поруч" – це дуже важливо, капелан має бути біля свого підрозділу, біля своїх людей в будь-яких умовах. Так, капелан не може брати участь в бойових діях – це така особливість за нормами Міжнародного гуманітарного права, військовий капелан є не комбатантом, йому заборонено видавати та користуватися зброєю. У нього є всі засоби захисту – бронежилет і шолом, але немає особистої зброї. Тому він не може брати участь в бою, але там, де особовий склад після виконання бойових завдань, він має бути якнайближче до особового складу, щоб підтримати та допомогти.
Отець Ростислав: Капелан працює не тільки після повернення з бойових, він працює постійно. Перед бойовими виходами він готує особовий склад, він надихає, мотивує, благословляє. Під час виходу на бойове завдання, якщо дозволяє тактична ситуація, капелан також, в залежності від специфіки завдань та кожного окремого підрозділу, є там для того, щоб і в духовний спосіб молитовно підтримувати і бути присутнім, щоб виконувати свої капеланські обов'язки. І вже після повернення капелан бере участь у декомпресії, де разом із психологом працюють в парі.
Чи укомплектований штат служби або його треба розширяти?
Олексій Терещук: Командиру завжди не вистачає людей. Наразі потреба досить суттєва, є певні особливості. Річ у тому, що релігійні організації не можуть одночасно для Збройних сил забезпечити таку кількість капеланів. На то є об’єктивні причини, але разом з тим у взаємодії з усіма релігійними організаціями, які зареєстровані в Україні, відповідно до потреби військовослужбовців. Закон визначає, що головне – потреба військовослужбовців, якщо у військовослужбовців немає потреби в тій чи іншій релігійній організації, представники такої релігійної організації не будуть капеланами. Якщо серед військовослужбовців є представники тих чи інших віросповідань, то Збройні сили України забезпечать йому задоволення його духовних потреб через наявність капелана. Але все відповідно до кількості військовослужбовців даної віри.
Хто може стати військовим капеланом і що для цього треба?
Отець Ростислав: Перш за все це має бути громадянин України, священнослужитель зареєстрованої в Україні релігійної організації, який отримав від керівного центру відповідної релігійної організації мандат на право здійснення військової капеланської діяльності. Формує такий мандат Державна служба етнополітики та свободи совісті, але цей мандат передається керівному центру релігійної організації, а керівний центр передає його відповідному кандидату, який є належно підготовленим для здійснення цієї діяльності. Тобто церква готує професійного священнослужителя з вищою богословською освітою та відповідними компетенціями і далі делегує священнослужителя на служіння військового капелана в рамках військової служби. Цей священнослужитель, підписуючи контракт, стає офіцером капеланської служби ЗСУ. Згодом Служба військового капеланства ЗСУ дбає про набуття відповідних військових компетенцій, які потрібні офіцеру в рамках спеціальних навчань та підготовки.
Що це за підготовка і чому вона має бути?
Олексій Терещук: Церква готує. У нас є розділення відповідальності. До того як священник став військовим капеланом – це відповідальність церкви. Вона його готує як священнослужителя та делегує повноваження стати військовим капеланом. Коли священник став військовим капеланом – це вже відповідальність ЗСУ, дати йому ті знання, які йому будуть потрібні, тому що він стає офіцером. І враховуючи ті обставини, які ми маємо, часу на підготовку немає, у нас зараз війна і тому проходять курси на базі Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка шість тижнів. На яких ми їм даємо мінімально необхідний багаж знань для військовослужбовця, офіцера для того, щоб він зайшов у військо вже маючі певні знання. Окрім того, на базових курсах ми даємо знання роботи саме капелана. Є певні особливості, не можна поставити знак дорівнює між священнослужителем і військовим капеланом.
Що це за особливості?
Отець Леонтій: По-перше, це базова військова підготовка. Церква дає священника, у нього має бути бажання, і церква гарантує, що він богословсько освічений. Але він попадає в особливі умови, тому ще отримує базові військові знання про структуру ЗСУ, щоб він орієнтувався, куди попадає, знання, як поводитися в тій чи іншій ситуації – це і тактична медицина, і інженерна, вибухова справа, все, що стосується безпеки перебування. І також специфічні знання – капелан працює з певним типом людей, військовослужбовцями, які перебувають на війні, які вже мають певний досвід, який їм не завжди легко нести. Фактично на виході це людина, яка має особливі знання, як поводитися саме у військовій сфері.
Отець Ростислав: Зокрема, спеціальна програма підготовки військових капеланів навчає, як капелан має займатися душпастирською опікою в умовах військового середовища. Зокрема, це принципи, душпастирства в поліконфесійному чи навіть міжрелігійному середовищі. Наприклад, капелан опікується всіма, незалежно від релігійних поглядів. Сприяє іншим, тобто коли до нього приходить хтось іншого віросповідання, він забезпечує йому присутність відповідного релігійного лідера для задоволення його потреб. І служить своїм, здійснюючи свої релігійні обряди, коли йдеться про конфесійну приналежність.
Які обмеження є для бажаючих стати військовим капеланом?
Олексій Терещук: Діяльність парафіяльного священника і робота капелана в екстремальних бойових умовах з особовим складом різних вікових категорій, з різним бойовим досвідом, з різними морально-психологічними і фізичними травмами – зовсім різні. Відбір священнослужителів – це вже відповідальність релігійної організації. Зрозуміло, що не можуть бути всі священники і пастори на 100% готові до військової діяльності, так само як і будь-яка цивільна особа, яка заходить у військо. Все одно вони будуть зустрічатися із викликами, які треба перебороти, набратися навичок, щось перетерпіти, працювати над собою. Я не впевнений, що будь-який священник може стати справжнім військовим капеланом. Навіть, якщо ти гарний священник в цивільному житті, це автоматично не означає, що ти будеш гарним капеланом. Задача війська, моя як начальника служби – підготувати, надати максимум знань та практичних навичок, а тоді вже відправити у військо, щоб він виконував свої завдання. На 100% бути готовим до тих обставин, яки є у нас, неможливо.
Отець Леонтій: Звичайно, є певні обмеження. Є обмеження по віку – це є вимогами ЗСУ. Є вимоги по освіті, оскільки для отримання офіцерського звання освіта має бути не нижче бакалавра. Капелан має мати вищу богословську освіту. Те, що стосується статі, в протестантських конфесіях є капелани-жінки, в православній традиції, римо-католиків – це чоловіки.
Олексій Терещук: У нас вже є три жінки капелана. Крім того, щодо обмежень, до капелана такі саме вимоги, як до офіцера – проходження ВЛК, перевірка фізичного та психологічного стану.
Отець Леонтій: Є ряд бажаючих, які не пройшли по віку. Вони мають досвід, освіту та нестримне бажання служити, але вік…
Олексій Терещук: Іноді стан здоров’я не дозволяє. Капелан має бути поруч, а коли ти не можеш пройти марш п’ять кілометрів зі своїм підрозділом, як можна виконувати обов’язки?
Отець Ростислав: До того ж маємо зазначити, що до моменту становлення Служби військового капеланства у нас вже є ряд церков, священників, які вибрали собі цей стиль, профільтрувалися і в умовах волонтерства були капеланами. Починаючи з 2014 року до сьогодні, церкви мають розгорнуту структуру капеланів-волонтерів, які допомагають здійснювати це служіння. Також у нас є велике сподівання на молодих священників та семінаристів. Ми будемо займатися рекрутинговою кампанією для того, щоб набирати молодий склад.
Олексій Терещук: З моменту набуття незалежності священники запрошувались до військової частини на присяги, на день частини, релігійні свята, для проведення обрядових дій. У 2014 році, коли повстала вся країна, масово поїхали капелани-волонтери, перша місія їх була – гуманітарна допомога, тобто як волонтери везли в військо те, чого не вистачало, і паралельно з цим проводили душпастирську опіку. У 2016 році була постанова Кабміну і у військо зайшли військові капелани, але на посади працівників Збройних сил, тобто вони були цивільні. Але у війську і це мало свої негативні сторони. Маю на увазі медичне забезпечення, соціальні гарантії, грошове забезпечення… це все було в мінус, капелан не забезпечувався як звичайний військовослужбовець і тому проголосували відповідний закон, який був прийнятий на основі міжнародного досвіду. В більшості країн НАТО капелани є в однострої, є офіцери і це знімає всі питання. Зараз військовий капелан захищений державою, у нього є всі соціальні гарантії, медичне та грошове забезпечення.
Крім того, капелан в однострої – це ще й ідентифікація "свій-чужий". Військовослужбовці ідентифікують капелана в однострої як "свого", тобто йому можна довіряти, з ним можна говорити.
Про що найчастіше говорять бійці з капеланами?
Отець Леонтій: Для людей, які перебувають в тих умовах, – це питання життя та смерті, проблеми сімейного плану, тому що це розлука, це турбота про сім’ю та дітей. Загальнолюдські питання. Боєць все одно залишається людиною і потреби в нього людські. Я не погоджуюсь з твердженням, що на війні немає атеїстів, але війна все одно сприяє більшій релігійності людей. Люди більше замислюються, шукають відповіді.
Отець Ростислав: Дуже часто їх турбують питання етичного характеру, зокрема ліквідації ворога. Вбив не вбив, гріх не гріх. І, власне, тут підготовка військових капеланів передбачає знання традицій справедливої війни, яка формувалася традиційними церквами ще з перших століть і зараз виражена в нормах міжнародного права, де чітко говориться про те, що тоді, коли ти береш участь у законній війні, коли захищаєш свій народ, то ти не вбивця – ти захисник, і це зовсім інша відповідальність. Ми намагаємось дати можливість воїнам очистити свою свідомість, своє сумління через усвідомлення законних підстав війни та зрештою допомагаємо відновити мир у серці через покаяння за всі свої гріхи у таїнстві сповіді.
Як капелани відповідають на питання "Як Бог допустив війну"?
Отець Леонтій: Тут треба правильно розставити акценти. Людина віруюча так не ставить запитання. Релігійність – це певний світогляд і розуміння, що речі, які зараз відбуваються, і війна в тому числі – це не забаганка Бога наче він грається і вирішив дати комусь війну. Це наслідок певних дій, вчинків, поведінки людей. Ми допомагаємо зрозуміти, як правильно пережити цю війну. Як правильно ставити запитання. Дуже важливо, щоб людина зрозуміла ні "за що це мені", а "для чого", щоб зрозуміла, чому це сталося.
Отець Ростислав: Це одвічне питання, його можна перефразувати і спитати, чому в світі існує зло і війна як складова цього зла. Тут важливо, що коли ти знаходишся в певному світогляді, ти розумієш, що зло існує через вибір людини, є особа, яка його вибирає. А зло – це відсутність добра. Немає добра, і тоді себе починає проявляти зло, його хтось обирає, нав’язує і несе. Але потрібно зупиняти зло. А відповідь на питання "Де тут Бог?" дуже проста – "Бог є поруч", він супроводжує людину на етапі її страждання від першої точки і до кінця. Місія капелана – показати людині сенс навіть тоді, коли його не видно на горизонті. Ти не проходиш цей шлях сам, є той, хто йде поруч з тобою. І на цьому етапі шляху, ця жертва, яку ти складаєш, – не буде даремною, ти жертвуєш собою у битві за добро. Добро все одно перемагає. Від кожного з нас залежить результат, наскільки я готовий посприяти добру, наскільки я готовий зупинити зло, наскільки я готовий нести добро. Тому місія капелана – допомогти віднайти сенси.
Чи відрізняються запити бійців і командирів?
Отець Леонтій: Капелан консультує як офіцер, як спеціаліст в релігійній сфері. Допомагати розуміти ситуацію і це допоможе командиру виконувати завдання. Наприклад, у нас є проблема з Московським патріархатом, священник може виглядати як звичайний зовні, а внутрішньо – зовсім інше. І тут вже треба розуміти, що командир до цього не готувався і він цього не розуміє. А капелан допоможе зрозуміти, що це небезпечне середовище, воно може принести небезпеку підрозділу і ситуації, де перебуває підрозділ.
Командир так само, як будь-яка інша людина, має запити. Для капелана фактично не має різниці, чи це прийде генерал, чи солдат.
Але ж на командирі – відповідальність за його підлеглих…
Олексій Терещук: Момент роботи з командиром такий же важливий, як і зі звичайним бійцем. Командиру навіть може бути набагато важче. Він так само виконує бойові завдання, але він приймає рішення і несе моральну відповідальність, не дай Бог, за втрачені життя чи за поранення – це все на його совісті. На його відповідальності. І з ним так само треба працювати військовому капелану, підтримувати його, допомагати, порадити, проконсультувати.
Дослухаються командири до капеланів?
Олексій Терещук: Тут процес паралельний. Так само як капелани становляться у війську, так само і командири навчаються з ними працювати. Якщо відверто, не всі командири знають, хто такі капелани, як він має працювати, що він може зробити корисного для підрозділу і для нього як для командира. А капелан – це, грубо кажучи, інструмент для командира, який можна використовувати для того, щоб підрозділ добре функціонував, командир був лідером, завдяки підтримці капелана, міг виконати бойову задачу. За дев'ять місяців я вже бачу зрушення, що деякі командири дуже хочуть отримати в підрозділ капелана, телефонують і просять. Тому що війна змушує командирів переоцінювати цінності, більше повертатися до особового складу і розуміти, що від того, який у тебе особовий склад, який у них духовний та фізіологічний стан, від цього все залежить. І командири повертаються до забезпечення релігійних потреб. Але проблем несприйняття від командирів я ще не зустрічав. Йде процес притирки.
Отець Леонтій: При цьому командир не обов’язково має бути релігійною людиною, якщо він людина розумна, розуміє, що це треба для його людей. Я працював з такими командирами, вони допомагали працювати капелану зі своїми підлеглими і таких переважна більшість.
Олексій Терещук: Все про що говорить капелан з командиром, солдатом, – це є конфіденційна інформація і йому заборонено її без дозволу тої людини, з якої він говорить, ділитися цією інформацією.
Отець Ростислав: Заборонено розповсюджувати таку інформацію законом "Про Службу військового капеланства". Також в церквах є внутрішні норми, які регулюють цю конфіденційність. І для капелана існує подвійне покарання з боку держави і з боку релігійної організації.
Олексій Терещук: Це надає капелану ексклюзивність, довіру від особового складу, від командира. Коли люди знають, що з капеланом вони можуть поговорити про все і про це ніхто не дізнається. І ніхто не має права вимагати від капелана розповсюджувати.
Але ж тайна сповіді за замовченням, хіба ні?
Отець Леонтій: В Збройних силах підлеглі мають доповідати обов’язково. Але ж боєць не захоче розкритися, знаючи що капелан доповість. А конфіденційність – це запобіжний механізм, людина зможе довіритися.
Єдиний момент, який звільняє від конфіденційності, – це дозвіл людини, яка сповідалась.
Розкажіть про свій досвід роботи на позиціях.
Отець Ростислав: У мене був такий випадок, коли дві години тривав бій. Це був 2015 рік, мій перший бойовий досвід, Краматорськ, обстріл аеропорту, центральний штаб АТО. Це викарбовано в пам'ять на все життя. Це був потужний життєвий досвід, який сформував мене як капелана. Молитва в умовах бою, консультування командира в умовах бою, праця як психолога, коли боєць був в ступорі, плакав і у нього забрали зброю. Командир не знав, що з ним робити, але знав, що в одному з бліндажів є капелан, прибіг і мені його віддав. І я з ним молився, самому було страшно, але йому треба допомогти, зробити щось, щоб він перестав боятися. Потім довелося допомагати медикам старими радянськими джгутами зупиняти кровотечі. Найсильнішим був момент – коли ми підійшли на пункт евакуації поранених, де також привозили загиблих, я мав можливість приділити увагу воїну, який відходив у інший світ, я дав йому останнє розрішення гріхів, помолився та закрив йому очі. Це для капелана дуже інтимна особиста мить.
Капелан може працювати телефоном?
Олексій Терещук: Так. Це нормальна практика. Не завжди капелан може бути фізично поруч, якщо бійцю треба поговорити, в підрозділі кожен боєць має знати номер свого капелана – звернутися за порадою, вислухати думку капелана, просто поговорити. Можна поговорити по відеозвязку, все залежить від умов, від обстановки і від питання, яке обговорюється з військовим капеланом.
Отець Ростислав: Якщо капелан присутній в казармі фізично, до нього можна прийти 24/7. Він готовий бути поруч завжди, це означає бути тоді поруч, коли ти потрібен.
Отець Леонтій: А телефоном зараз робиться дуже багато роботи. Навіть якусь пораду попросити – це не сповідь, особливо робота з сім’ями.
Чи є міжрелігійні конфлікти серед капеланів?
Олексій Терещук: Військове капеланство – це міжконфесійне середовище. Конфліктів немає, є певні точки зору, у кожного свої і це природно. Все обговорюється, всі питання вирішуються. У нас єдиний ворог – це Росія. Тому закон обмежує доступ до військових частин священників Московського патріархату. Це питання безпеки держави.
Отець Ростислав: Один із проявів професіоналізму військового капелана полягає в тому, щоб навчитися працювати в міжконфесійному, міжрелігійному середовищі і забезпечуває духовно релігійні потреби в широкому значенні.
У війську представлені всі найпоширеніші релігії?
Олексій Терещук: У нас відповідно до потреби найбільше квот отримала Православна церква України, друге місце за кількостю квот – це Українська Греко-католицька церква, крім того, є у нас капелани Римо-католицької церкви, протестантські течії – євангелісти, баптисти, також у нас є мусульмани і представники месіанських іудеїв. Крім того, співпрацюємо з іудеями, для забезпечення потреб військовослужбовців ми звертаємося і працюємо на певному напрямку.
Все йде від потреби особового складу. Є потреба – забезпечують.
Отець Леонтій: Завдання капелана знайти, не обов’язково капелана навіть або вивезти бійця. Наприклад, є буддист і завдання капелана знайти йому буддиста, навіть якщо він не може бути з ним, допомогти бійцю попасти до нього.
Чи відрізняється війна-2022/2023 від війни 2014 року? Люди змінилися?
Олексій Терещук: Люди ті самі, люди стоять. Вони так само слабкі, як і незламні. Війна стала іншою, обставини стали жорсткіші і тому це вимагає від людей ще більше стійкості фізичної і духовної.
Отець Леонтій: Війна розпочалася у 2014 році, вона має різні фази. Зараз йде жорстка фаза, фінал і через те дуже велика напруга.
Є зміни, війна міняє – це кризова ситуація в загальному для цілого суспільства. Але, як на мене, є в цьому і плюси, як би жахливо це не звучало. Люди відволікаються від другорядного і починають думати про важливе, починають ставити питання "Хто я?", замислюватися над питаннями добра і зла. Відбувається формування нації та людини як такої.
Отець Ростислав: Все, що відбувається з нами, – стає частиною нас. Війна нас змінила, ми ніколи вже не будемо такими, як були до війни. Тому важливо не зламатися, важливо мати внутрішню силу, яку ми називаємо стійкістю – як показав досвід в української нації вона є. Війна змінила дуже багато, війна забрала багато життів, принесла багато страждань та травмувала багатьох людей фізично, ментально, духовно, але на фоні всіх травм війни ми стаємо сильніші і продовжуємо жити і йти вперед. Це наш шлях до перемоги.
