Президент України Володимир Зеленський
У ЗМІ з'являється все більше деталей щодо Плану перемоги – документу, який президент України Володимир Зеленський збирається представити західним партнерам, зокрема Сполученим Штатам Америки.
Журналісти вже дізнались, що в плані є пункти щодо гарантій безпеки для України з боку партнерів, "аналогічні пакту про взаємну оборону при вступі до НАТО"; забезпечення ЗСУ сучасним озброєнням від Заходу; продовження операції ЗСУ у Курській області та міжнародна фінансова допомога на відновлення української економіки. Про те, наскільки цей план може бути робочим, UWN поговорив з експертами.
Політолог Станіслав Желіховський вважає, що План перемоги Зеленського – непогана ініціатива і про необхідність плану, який міститиме положення, що на практиці наблизять нашу перемогу та завершення війни, говорили давно. Але не всі положення, які були озвучені, є, на його думку, реалістичними. Є пункти, які можуть бути реалізовані вже найближчим часом, а є такі, що скоріше на довгострокову перспективу.
"Пункти, які можуть бути реалізовані найближчим часом, – це може бути надання сучасного озброєння. Я так розумію, що це міститеме також і дозвіл на далекобійні удари. Тобто сучасне озброєння, яке ми потребуємо як в контексті оборони, так і наступальних операцій. Можливо, це буде трішки відтерміноване в часі, але є сподівання, що це відбудеться після візиту президента Зеленського до США", – каже він.
Експерт допускає, що Байден може притримати це рішення до певного часу, щоб не давати опонентам Камали Гарріс додаткових аргументів для спекуляцій на цій темі.
"Проте все ж таки найближчим часом можемо отримати це рішення. Тому я відношу це до категорії реалістичних положень.
Також до реалістичних положень Желіховський відносить і продовження наступу українських сил на Курщині:
"Щоб забезпечити можливий обмін територіями, я так розумію, з контексту. Вважаю, що в принципі продовжити цей наступ реалістично за умови, якщо Росія не здійснить якихось контрнаступальних операцій. Тож, якщо на час мирних перемовин, де була б присутня Російська Федерація, території Курщини, ці, а можливо нові або інші сусідні з Курською області Росії будуть під нашим контролем, я не виключаю, що можна використати їх для обміну на ті території України, які знаходяться під контролем Російської Федерації".
На думку аналітика, ці два пункти плану можна пов'язати в один:
"Як воно буде насправді, важко сказати, знову ж таки побачимо дії Російської Федерації на фронті, хоча не виключаю, що якраз таки надання дозволу для далекобійних атак могло б виступати як і стримування Росії від якихось операцій, або завдавати удар проти військових частин, які знаходяться в Україні щоб унеможливити маневри Москви".
А от до довготривалих пунктів на перспективу політолог відносить фінансову підтримку України та гарантії безпеки.
"Говорити про відновлення економіки або повоєнну відбудову можна буде все-таки після активної фази бойових дій. Я не вважаю, що зараз воно є пріоритетом номер один. Хоча для зберігання поточного стану економіки і захисту нашої інфраструктури це потрібно. Найбільш нереалістичним я поки що бачу пункт, який стосується нашого євроатлантичного курсу. Нібито про вступ до НАТО не йдеться, але Україна нібито вимагатиме, принаймні в пункт цього плану гарантії безпеки, які були еквівалентними статті 5 статуту НАТО. Але тут можна власне співставити те, що тоді ми підписали з нашими країнами-партнерами, ті угоди про гарантії безпеки. Про що йдеться зараз? Подібних до статті 5 не існує, тому що тільки членство в альянсі може це гарантувати. Також зараз не може йтися про вступ, оскільки тривають бойові дії".
Желіховський переконаний: план перспективний, але багато його положень вимагають конкретики і треба дивитися, як саме він виписаний – чи там є якісь практичні кроки, чи він більше декларативний.
"Якщо він прописаний коротко, такими пунктами, звичайно, потрібно буде ще допрацьовувати різні стратегії, щодо того як це можна втілювати в життя, підписувати додаткові угоди, тому що все це вимагатиме, звичайно, формалізації і конкретизації. Деякі пункти можна реалізувати вже на існуючих майданчиках, таких наприклад, як формат "Рамштайн"".
Політолог Ігор Чаленко переконаний, що цей план вибудовується з попередньої стратегії, яку застосовувала Україна, і він ґрунтується на українській формулі миру президента Зеленського, яка представлена ще у 2022 році.
"Відповідно, зараз по суті цей план пропонує нашим партнерам, саме Сполученим Штатам, активізувати системну та комбіновану діяльність для того, щоб якнайшвидше завершити нинішню війну на справедливому рахунку. Це потребуватиме військових зусиль, дипломатичних, економічних", – каже експерт.
На його думку, очевидно, що питання геополітики стоятимуть дуже гостро, саме те, що стосується майбутнього нашої держави і подальше – післявоєнне відновлення. Тобто ці чотири розділи, які мають розвиватися паралельно.
"Але, знову ж таки, цілком зрозуміло, що шанс на ривок у нинішній оборонній кампанії є протягом наступних декількох місяців, коли у Байдена, власне, завершується його кеденція. І сам Байден обіцяв, що на зовнішній політичній арені для нього будуть два пріоритети – це завершення війни на Близькому Сході та протидія російській агресії. І в цій ситуації ми б хотіли бачити більш дієві кроки, не лише заяви, а саме кроки, що стосуються далекобійної зброї, надання дозволу шодо її використання на території російського агресора. Також питання подальшої фінансової допомоги. Багато таких питань, які дійсно треба вирішувати. І очевидно, що План перемоги – це певне візуальне бачення. Ми маємо багато цілей, щоб перетворити стратегію з підтримувати Україну стільки, скільки знадобиться на підтримувати Україну до реальної перемоги над російськими агресорами".
Аналітик також додає, що перемога України – це не лише вихід на кордони 1991 року. Це забезпечення її подальшої безпеки, гарантування незворотності її західного шляху, що стосується європейської та євроатлантичної інтеграції. Це забезпечення її подальшого суверенітету.
"Зрозуміло, виходячи з ультимативних вимог Путіна, він і далі не сприймає Україну як суверенну державу. Це дійсно великий комплекс заходів, але щоб говорити про перемогу України, потрібно ставити конкретне питання, а перемогу в чому? В широкомасштабній війні, яка почалася 24-го року, чи ті 10 років, які йдуть з часу анексії Криму. Якщо ми беремо 10-річну війну, то перемога в цьому протистоянні буде набагато більшою. Більша кількість пунктів. Але якщо ми хочемо перегорнути сторінку повномасштабної війни, якщо говорити об'єктивно, то як мінімум повернення статусу на 23 лютого 2022 року, коли Росія визнала "ЛНР/ДНР". Це мінімум, про який ми могли б говорити щодо завершення повномасштабної війни. Але, звичайно, Україна заслуговує на більше, тому що повномасштабна війна – це частина великої гібрідної агресії".
Політолог Олег Саакян оцінює цей план як елемент дипломатичної кампанії України на американському напрямку. На його думку, цей план є лише пропозицією до дискусії стосовно довготривалої підтримки України Сполученими Штатами у більш конкретних формах.
"І це робиться зараз під час виборчої кампанії для того, щоб нав'язати цей порядок для них як кандидатів. Щоб вони розмовляли, вони говорили, щоб в них запитували журналісти не з приводу компромісів, мирних планів, а з приводу плану перемоги України, як вони спирияють досягненню перемоги України. І з тим, щоб Байден після того як буде обрано нового президента або президентку, залежно, звісно, від того, хто буде, але однак там декілька місяців буде, коли Байден залишається президентом, і є вірогідність, що він захоче залишити певний історичний спадок.
Залежно від того, хто з кандидатів переможе, він буде визначатися з тим, які рейки закладати або щоб на контрасті з Трампом піти з високо піднятою головою, або для того, щоб запустити більш довготриваву гру, яку зможе приватизувати Камала Гарріс".
Він переконаний, що Україна хоче скористатися цим вікном, і тому представила цей план саме зараз:
"Цей план достатньо абстрактний, оскільки це його задача. А подальші якісь дії вже мають бути конкретними. Цей план – це візія в елементах того, як Сполучені Штати можуть підтримати перемогу України. Відповідно, це лише початок такої дискусії, яка має тривати за закритими дверима...".
Перемогою Саакян вважає повернення суверенітету над тимчасово окупованими територіями, а не контроль над ними:
"Звісно, це відсутність обмежень зовнішнього суверенітету, тобто Україна сама визначається, куди і як рухатися. Це компенсації з боку Росії для того, щоб ми після війни не опинилися в борговій ямі на декілька поколінь, щоб це не стало ціною перемоги в цій війні. Також гарантії безпеки для України. Тобто або Російська Федерація не здатна атакувати, або Україна має додаткові гарантії і механізми від партнерів, щоб захиститися від російського реваншу, якщо вона здатна це зробити. І багато інших детальних елементів".
