Слава Україні!
Ми використовуємо суміш. Ми говоримо "Слава Україні, Слава Русі!". Річ у тому, що є лозунг "Слава Росії, Слава Русі!", але в цей момент саме Україна дала нам притулок і можливість боротися за свої ідеї, і ми таким чином демонструємо повагу і вдячність за можливість боротися.
Про рекрутів
Охочих було багато. Так вийшло, ми, чесно кажучи, так не планували, що коли Держдума почала приймати один за одним закони з приводу того, що протягом семи днів треба подивитися повістку, піти по ній у військкомат, якщо не приходиш, через 20 днів не можеш заправляти машини, брати кредит. І ми в один і той же день, як вони це оголосили про рекрутинг, і це був фурор. Наклалися два ефекти, і заявок було дуже багато. Але в нас так і буває – гучна операція викликає сплески, і люди починають писати, дзвонити. Загалом їх клює півень.
Про сприйняття людьми в Росії бійців під час вилазок
Люди розгублені, для них це, по-перше, природно несподівано. У них є лише розуміння своїх та чужих, а до них приходять якісь люди кажуть, що теж свої. Але це за п'ять хвилин і не пояснити. Все відбувається в динаміці, тому ми намагаємося як можемо показати людям, що ми справді боремося насамперед за свободу, але бачать вони чи ні? Наприклад, чоловік, з яким один із наших хлопців мав можливість поспілкуватися, так і не з'явився ніде в публічному просторі. Після першої вилазки усіх, хто хоч якось був дотичний, показали у всіх федеральних ЗМІ. Хлопчик Федір, який "воскрес", знімається у кліпах вже. Комічності надає те, що начебто від кульового поранення в такому віці, як він, так оговтався? А він уже в кліпі штангу піднімає. Серйозний хлопець. Це дивовижна ситуація, ми очікували чого завгодно, але не цього. Вони (російська влада, – ред.) почали використовувати методи, які використовувала НКВС ще за часів Другої світової.
Про вилазки на територію Росії
Це насамперед пропагандистська акція. Ми мали показати, що на території Росії ми можемо здійснювати боротьбу і будемо це робити, і ми обов'язково дійдемо до кінця і важливо, щоб це побачили люди. Бо ми завжди говоримо і це видно, що вся реальна опозиція в Росії зараз вибита. Представляти інтереси людей будь-яких політичних поглядів – правих, лівих – нікому. Вони не мають лідера, прапора, з якими вони можуть протистояти режиму. Ми готові їм надати допомогу.
Про початок війни
Я очікував на це, я купив бронежилет за три дні до початку війни. Була така напівміра, і це була моя єдина корисна покупка. Я про війну до 24 числа не знав практично нічого. Я ще 27-го прийшов на блокпост і сказав, що я не громадянин цієї країни і попросив взяти мене до себе. Мені видали зброю. Мені дуже пощастило, бо багатьох моїх колег допитували, когось розглядали. У будь-якому випадку я думав, що це закінчиться досить швидко. Але виявилося, що ні, і я просто прийняв рішення, що доведеться воювати до останнього. Бо, коли такі, як я – громадяни Росії – взяли зброю в руки, нас не чекає полон у разі поразки нас просто чекає смерть і тортури.
Ми сприймаємо ситуацію таким чином – у разі військової поразки неминуче один із зовнішніх чи внутрішніх контурів Росії впаде. Зовнішній – це кордон, внутрішній – почнеться розпад серед еліт і в цьому хаосі, швидше за все, буде досить важко зупинити мотивовану групу людей, які прорвуться до центру ухвалення рішення.
Про добровольців із Росії
У нас є люди, які ще буквально півтора місяця тому були в Москві, є ті, які поїхали одразу після мобілізації і ті, яким повістки приходили. Ми висвітлюємо той факт, що люди замість мобілізації до російської армії приєднуються до нас. Вони на це не реагують, це зрозуміло. Але одного разу доведеться, тому що для їхньої пропаганди це надто сильний факт, що люди біжать і хтось вступає до армії супротивника.
Звертаючись до тих, хто захоче до нас вступити, я можу сказати, що треба тверезо і ясно для себе розуміти, що шляху назад до перемоги не буде. Родичів, швидше за все, чекатимуть дуже великі проблеми, і наше найголовніше завдання – вас максимально налякати, щоб ви точно усвідомлювали наслідки.
