Штат Мічиган, 20 липня цього року. Кандидат в президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп проводить свій черговий передвиборчий мітинг за звичною в принципі схемою – він, особливо не добираючи слів, обливає брудом всіх своїх опонентів. Є тільки один важливий момент. Зазвичай абсолютна більшість часу у виступах Трампа приділялась чинному президенту Штатів Джо Байдену. Зазвичай... Але не зараз.
На момент виступу Трампа вже було зрозуміло, що конкурувати за місце в Білому домі він буде не з Байденом. Активна кампанія "Змусь Джо відмовитись від номінації", яку останні кілька місяців проводили в Демократичній партії, підійшла до завершення. Щобільше, всі уже знали ім'я людини, яка замінить Байдена на посту кандидата в президенти.
"Ви коли-небудь бачили, як вона сміється? [...] Вона божевільна... Вона божевільна", – драматично затягнув Трамп.
Ця ремарка, звісно ж, стосувалася його нової суперниці за крісло президента – Камали Гарріс. Або "Камали, яка регоче", як назвав її Трамп.
Про що взагалі йдеться?
Річ у тому, що сміх віцепрезидентки США Камали Гарріс уже досить довгий час в американському суспільстві... як би це сказати правильно, близький до легендарного. Для деяких американців – не в найкращому розумінні цього слова. Зрештою можете пересвідчитись самі:
При цьому Камала не просто... регоче (с), це було б ще пів біди. Дуже часто вона робить це не в тему, тоді коли сміх – мабуть, останнє, що очікували б від неї почути.
Ось, наприклад, її реакція на питання про хаос в Афганістані:
А це її реакція на питання про українських біженців під час спільної пресконференції з президентом Польщі Анджеєм Дудою:
А це кокосове дерево... хоча ні, давайте про нього детальніше.
Мем vs божевілля
Якщо будь-якому українцю сказати фразу "кокосове дерево" – він як мінімум відповість "і що?". Якщо сказати цю фразу зараз практично будь-якому американцю, він або просто розсміється, або почне агресивно доводити в стилі п'яного сусіда по пабу "Дональд мав рацію, ну погодься! Ну я ж кажу, він мав рацію". Все це залежно від політичних уподобань.
"Кокосове дерево" – це, мабуть, наразі найлегендарніша цитата Камали Гарріс, яка після того як Байден оголосив про її підтримку, стала глобальним американським мемом. Який доводить... зрештою це теж залежить від політичних уподобань.
Ось у чому суть.
Як пише Today, у травні 2023 року Камала Гарріс виступила із промовою на церемоніях приведення до присяги комісарів ініціативи Білого дому щодо сприяння рівноправності в освіті та економічних можливостях для латиноамериканців.
У промові вона наголосила на важливості не лише зосередження уваги на молодому поколінні, а й "ясного розуміння потреб їхніх батьків, бабусь і дідусів, вчителів та їхніх спільнот".
Гарріс сказала, що "ніхто з нас не живе в ізоляції" і вирішила поділитися словами її покійної матері.
"Раніше моя мати… іноді вона завдавала нам неприємностей і говорила: "Я не знаю, що з вами, молоді люди, не так. Ви думаєте, ви просто впали з кокосової пальми? "Ви існуєте в контексті всього, в чому ви живете, і того, що було до вас".
Виглядало це ось так:
Ну а далі, як це часто буває у сучасному світі, пішли меми. Прямо відразу за оголошенням про участь Гарріс у виборах.
Приміром, сенатор-демократ від Гаваїв Браян Шатц написав "Пані віцепрезидентка, ми готові допомогти!". І запостив це з ось такою картинкою:
Губернатор штату Колорадо Джаред Поліс слів взагалі не використовував, лише емодзі:
Ну а далі ця тема вже розрослась у промислових масштабах. Аж до танців, наприклад:
@hiyasarie project coconut tree and also #momala #harris2024 #bidendropout ♬ som original - underworld
І тут, власне, ми підходимо до "лінії захисту" демократів. Яка звучить приблизно так:
Це ж весело!
"Єдине, чого я їм не пробачу, так це те, що вони намагаються вкрасти радість у цієї країни. Але знаєте що? Наш наступний президент приносить радість. Вона випромінює радість".
Це слова кандидата у віцепрезиденти від Демократичної партії Тіма Волза, сказані на одному із недавніх мітингів. Інші демократи підхопили цей "флешмоб", використовуючи плюс-мінус ті ж аргументи.
"Я не знаю, чи пам'ятаю я, цитую, "сміх", який республіканці використовували як зброю проти неї відколи вона стала віцепрезиденткою". Але це говорить про її життєрадісність, її енергію, її любов до життя, її пристрасть. І я думаю, це приголомшливо, що тепер це перетворилося на актив", – каже Марк Лено, колишній законодавець штату Каліфорнія, який товаришує з Гарріс із середини дев'яностих.
"Політика для мене, коли я тільки починав нею захоплюватися, здавалася дуже сухою. Деякі промови тривали і тривали... Але в її промовах часто був гумор, і якщо ви жартували, і вона знаходила це смішним, вона сміялася від душі, сміялася голосно. Нам було весело. Іноді вона навіть прикривала рота і говорила: "Ой, я надто голосно говорю!" – додає активістка ЛГБТ+ Донна Саше.
"Якщо подивитися, з ким вона змагається – з чоловіком, у якого немає почуття гумору, – це контраст. Корінь нарцисизму – величезна невпевненість у собі... нарциси завжди намагаються створити образ себе. [Ось чому] він завжди принижує інших людей і підносить себе", – резюмує забудовник із Сан-Франциско та один із спонсорів Демократичної партії Марк Б'юелл.
І зрештою дуже схоже, що він недалекий від істини.
Чому Трамп придумує прізвиська своїм конкурентам?
Якщо не дуже сильно копнути, як би це не звучало банально, у "Вікіпедії", ви можете потрапити на статтю під назвою "Список прізвиськ, які використовує Дональд Трамп". І там ви знайдете ну дуже велику таблицю з прізвищами купи політиків та різного роду публічних людей від "Неохайного Стіва" (це про його колишнього радника Беннона) до "Божевільного Джека Сміта" (це прокурор у справах проти Трампа). Звісно ж, є у цьому списку і для "Сплячого Джо" – нинішнього президента Джо Байдена.
"Використовуючи прізвиська і повторюючи їх до нудоти, Трамп використовує явище, зване "ефектом ілюзорної правди", у якому повторювана інформація приймається як факт незалежно від її правдивості.
У повсякденному житті нам часто потрібно швидко розрізняти правду та брехню. І якщо ми неодноразово бачили чи чули щось, ми, як правило, можемо легше це згадати. Оскільки точна інформація зазвичай зустрічається частіше, ніж випадкова вигадка, це практичне правило є корисним", – пише у своїй колонці редакторка відділу політики The Conversation Лора Худ.
Правда, є одна проблема.
"Принизливі прізвиська були основою політичного бренду Трампа з того часу, як він уперше вийшов на політичну сцену, інструмент, який він використав проти республіканців та демократів, щоб принизити своїх опонентів та роздратувати своїх прихильників. Але йому було важко пристосуватися до боротьби з Гарріс, навіть коли він схилявся до особистих нападок", – зазначає Politico.
І цитує Майкла Старра, одного зі стратегів-демократів:
"Те, що ви починаєте бачити, – це паніка: "Нам уже за 80, у мене немає часу вивчити новий трюк. То що мені робити з трюками в моєму портфелі, щоб хоча б збити її з пантелику? Але зараз ви бачили його так багато, і він перенасичений собою, що вже нічого нікого не шокує".
"Привернення уваги до радості Камали Гарріс було великою тактичною помилкою з боку команди Трампа, людини, чий сміх, якщо він взагалі існує, є звичайним і дуже далеким від невинності", – вважає редакторка відділу культури The Conversation Клаудія Руб'єра.
Замість підсумку
Мабуть, немає нічого нагляднішого, ніж поточні цифри. Згідно з опитуванням Cook Political Report Swing State Project, опублікованим трохи більше ніж тиждень тому, Гарріс лідирує або йде врівень з Трампом у шести з семи штатів, що вагаються (ці штати будуть мати величезний вплив на підсумковий результат на виборах, – ред.).
The Hill пише, що з моменту початку своєї кампанії минулого місяця після того як Байден знявся з гонки, Гарріс набрала обертів у загальнонаціональних опитуваннях.
Отже, є цілком обґрунтована підозра, що нинішні ставки Трампа не працюють чи не так?