З перших годин повномасштабного вторгнення росіян більшість працівників Київського зоопарку знаходилися поряд з тваринами. Через постійні вибухи вихованці зоопарку дуже стресували, їх необхідно було заспокоїти, забезпечити їжею та облаштувати вольєри таким чином, щоб хоч трохи приглушити звуки вибухів. До того ж люди, які виїжджали з Києва, залишали в зоопарку безліч екзотичних тварин, буквально підкидали під ворота, і їм також треба було забезпечити безпеку. Не менш важкою видалася для столичного зоопарку і минула зима – в умовах постійних відключень електроенергії працівникам знов довелося мобілізувати всі сили. Генеральний директор Київського зоопарку Кирило Трантін в інтерв’ю UWN розповів, як живе зоопарк та його вихованці в умовах війни.
Як Київський зоопарк пережив початок повномасштабного вторгнення?
24 лютого 2022 року всі виїжджали з Києва, а наші працівники їхали в зоопарк. Приїхали перші 50 наших співробітників, в основному це старші кіпери з родинами, дітьми, собаками, котами. І ми почали готувати роботу зоопарку. Десь за два тижні ми розуміли, що щось буде відбуватися, то зробили невеликі запаси – це нас врятувало. Було організовано дві продуктові бригади, перша виїжджала і збирала їжу для тварин, а друга – для людей. І 52 доби, поки була облога Києва, ми всі були в зоопарку. Тут і проживали, хтось в підвалах, хтось у своїх будівлях.
У нас була велика проблема – слон Хорос, він почував себе не дуже добре. Перші тижні ми давали йому заспокійливе і поруч з ним місяць знаходились працівники.
Як інші тварини пережили перші тижні війни?
Ще дуже стресували жираф та зебри – до них була велика увага, оскільки могли розбитися за п'ять хвилин.
У тварин був великий стрес, когось ховали, десь обклали стіни в будівлях сіном та соломою, щоб трохи приглушити звуки. Десь через три тижні вони вже звикли до вибухів. Але коли звучить сигнал "Повітряна тривога", то тварини нервують. Вони і зараз реагують, розуміють, що щось відбувається, але воно не несе для них небезпеку.
Розкажіть про тварин, яких врятував зоопарк?
Перший тиждень був досить важкий ще тому, що велику кількість екзотичних тварин привозили люди. Тобто люди виїжджали з Києва – подарували крокодила, змію, папугу, вони розуміли, що тварини загинуть, оскільки в порожніх домах не було ні освітлення, ні їжі. Передавали нам. Домашніх тварин, собак, наприклад, ми не приймали, а от папуг, черепах – так. Іншого шляху не було. Був один день, коли нам 11 мавп привезли, 20 черепах. Це велика кількість тварин. Якось зранку під воротами зоопарку знайшли коробку – там змія.
В березні, коли була дуже важка ситуація у приватному зоопарку біля Харкова, була евакуація тварин. Ми готувалися до чотирьох тигрів, але привезли одну тигрицю Далілу. Вона була в жахливому стані. Пройшла місяць карантину, два місяці реабілітації. Вона відрізняється від наших тигрів, але вже живе в родині.
Всіх цих тварин необхідно було десь розмістити та годувати. Чи збільшився бюджет зоопарку?
Перший рік ми виживали тільки завдяки підтримці громадських організацій. Місто давало гроші, але як і до війни. Ніхто не збільшував кількість грошей, бо зараз всі гроші йдуть на війну. Була велика підтримка від громадських організацій і від наших партнерів та друзів з європейських зоопарків. Завдяки їм ми і вижили, тому що вони давали і гроші, і корма. Тоді приїхало сім фур – сухі корма, корма для слона, сіно, солома. Якби не вони, не знаю, що було б. А ще донатили громадяни, купували квитки онлайн. Зоопарк був зачинений, а люди купували квітки. За що ми дуже вдячні.
Зоопарк відкрився одразу як ЗСУ відтіснили росіян від Києва?
Ми відкрились десь 15 травня, але порахували, що за минулий рік 520 було повітряних тривог. Коли зранку звучить тривога, зоопарк порожній. І коли вдень звучить тривога – зоопарк порожній. Під час тривог відвідувачі залишають територію зоопарку, а після відбою – повертаються.
Неможливо порівняти роботу зоопарку під час війни і у довоєнний час. У нас мінус 220 тисяч відвідувачів за минулий рік.
Як зоопарк пережив цю зиму?
Ще влітку ми розуміли, що війна не закінчиться і почали готуватися до важкої зими. Ми зробили великі запаси, придбали 10–12 генераторів, майже кожна будівля обладнана булер'яном – це така піч, за рахунок якої, якщо немає світла та газу, можна обігріти приміщення. Також ми придбали печі на дровах, і коли зранку не було світла, їжу готували на них. В січні німці нам привезли два великих генератори. У нас є своя котельня, тобто коли немає світла, у нас є газ.
Взимку на чергуванні було десь 40 працівників, зараз стало тепліше – десь 30. Наприклад, коли вночі тривога, у цей час всі були на чергуванні, бо якщо щось станеться, ми знаємо що робити, всі тут.
Зараз заспокоюєте тварин, коли звучить сигнал "Повітряна тривога"?
Вже ні. А раніше давали антидепресанти. А взагалі у кожного є якась улюблена їжа, смаколики і, звичайно, треба розмовляти. Ми знаємо, що відбувається, як вони реагують, і за весь цей час у нас не було випадків, щоб хтось загинув. У березні минулого року, коли було дуже гучно, пелікани почавили яйця, це було для нас важко, бо була велика надія, що буде малеча. І лемур відмовився годувати дитинча, ми його вигодовували. Цього року у лемурів вже є малеча, і все нормально пройшло.
Зоопарк розпочав сезон, щось нове чекає відвідувачів?
Зараз йде війна, ми не маємо можливості працювати з європейськими колегами, привезти тварин з Європи неможливо. І вся наша робота спрямована на надання гарних умов утримання тим тваринам, яких ми врятували за час війни. Ми надали прихисток більше ніж 400 тваринам. Треба побудувати вольєри, ми не утримаємо їх у невеликих клітках. Наприклад, три страуси десь тиждень тому приїхали з Сумської області, там зараз йдуть обстріли, і людина, яка їх утримувала, розуміє, що там вони загинуть. Тому передала нам. Ми переробили вольєр і вже десь через місяць вони будуть жити разом з нашим жирафом – буде африканська саванна.
Реконструкція зоопарку також зупинилась, тому що наші будівельники або воюють, або відбудовують зруйновані міста Київщини. Але все одно власними силами наявні вольєри переробляємо. Штучні водойми, іграшки тваринам... в зоопарку кожен день щось відбувається. Хто ходить в зоопарк кожен тиждень – він бачить.
Зараз зоопарк – це місце відпочинку з родиною. Війна показала, що є місця, де ви можете доторкнутися до мирного життя.
Тварини, яких врятували, залишаться?
Кого можемо відати – зоопарк буде віддавати. Зоопарк не притулок, так ми їх врятували, бо іншого шляху не було. Ми утримаємо великі родини тварин і це повинні бути програмні тварини, для нас головне – збереження крові, збереження видів тварин. Наприклад, приїхала тигриця, їй 11 років, але це не амурський тигр, для мене вона просто велика смугаста кішка. Так, вона гарна і цікава, але ми повинні пишатися тим, що у нас є розмноження. Коли є малеча рідкісних видів – це показник гарної роботи. Добре, що ми врятували 20 єнотів, але все одно нам потрібні не єноти, а мала панда.
У нас новий вольєр для мавп 1200 метрів – це європейський вольєр. І поруч будинок для мавп, ми не встигли його відкрити через війну, загальна площа вольєрів для мавп чотири тисячі – зима і сім тисяч – літо. Оце сучасний зоопарк. Врятовані мавпи живуть в вольєрі 20–30 метрів, так це більше, ніж ті, в яких вони жили. Але для мене це не вихід. Я бачу цей зоопарк європейським – з великими вольєрами.
