Литовський євродепутат Пятрас Ауштрявічюс в ефірі телеканалу Ukraine World News
Чому в Європі затягують військову допомогу для України? Як країни Балтії реагують на можливе розміщення ядерної зброї в Білорусі? А ще спецтрибунал над Путіним, а також стратегічна співпраця України та Литви. Ці теми стали основними під час ексклюзивного інтерв'ю євродепутата Пятраса Ауштрявічуса для проєкту Euro Week на телеканалі Ukraine World News.
Про готовність України вступити до Європейського Союзу
...Це досить нудна робота, це синхронізація європейського права з українським, тобто інтеграція європейського права в українське право. Друге – створення компетентних інституцій, які мають можливість працювати з інституціями Євросоюзу. Третє – це завершення всіх тих реформ, які й так мають ухвалюватися в нормальних державах, це й конкурентоспроможна економіка, це довкілля.
Не треба боятися цієї роботи – це виклик, але цікавий.
Спецтрибунал над Путіним – яким він може бути?
Те рішення, яке ми обговорювали, як це може бути, йти через об'єднані нації – там ми можемо застрягти на вето і отримати недостатньо голосів на підтримку.
Хоча кожне запізнення означає, що ми повністю не розуміємо, що відбувається, ми беремо на себе величезну відповідальність за невиконання таких принципових рішень.
Якщо це буде створюватись групою країн-ініціаторів, я думаю, що такий підхід, напевно, буде втілений. Це означає, що треба створювати цю коаліцію.
Я особисто, впевнений, що ми маємо таку кількість доказів і стільки зроблено багато злочинів різного роду, що чекати на закінчення війни, як на мене, немає потреби. Я б почав діяльність цього трибуналу чим швидше, тим краще. Нумо говорити відверто, навіть діяльність цього трибуналу вже грає на зупинку та запобігання майбутніх злочинів.
Як Євросоюз допомагає Україні та українцям
Співпраця між різними європейськими інституціями щодо України є дуже ефективною. Я сподіваюся, що розуміння того, що російська агресія проти української держави є найголовнішим викликом на сучасному етапі, не викликає сумнівів ні в кого.
Я дуже сподіваюся, що ми ніколи не залишимо Україну і не скажемо їй: "У нас є важливіші справи, Україна зачекає". Для України це було б трагедією та демонстрацією цинічного підходу з боку Європи та Заходу, бо Росія тільки й чекає на те, що ми відійдемо убік і залишимо Україну одну. Це була б певна зрада.
Про оборонну підтримку України
Ми на порозі контрнаступу, і я впевнений, що він буде успішним, але це ще не кінець. Скільки ще треба буде зробити дій і певних військових рішень, щоб не тільки відновити межі 91-го року, а й відкинути ворога... Це найголовніше, бо конкретні вороги, конкретні окупанти стоять на шляху майбутнього України.
Створюючи та зміцнюючи європейську військову промисловість і відновлюючи наш потенціал, ми допомагаємо не тільки Україні, а й собі, тому що, дивлячись на риторику, дії та задуми російської сторони, ніхто не може сказати, що Росія не зробить інші агресивні кроки, і до цього ми маємо бути готові. Кремль не зупиниться лише за рахунок слів чи наших заяв, його треба зупинити зброєю. І нам треба робити цю зброю.
Про стратегічне партнерство України та Литви
Ми багато чого передали і правильно зробили. Ми ніколи не мали думок щодо "дати або не дати". Якби ми мали більше, то дали б більше.
У нас військовий бюджет не є безмежним, ми передавали те, що ми могли, я дуже сподіваюся, що ми продовжуватимемо передавати, без жодних зупинок.
Литва відновлює свій військовий потенціал, закупівлі продовжуються. Якщо говорити про бронетехніку і так далі – це займає час. В мене все ж таки є таке враження, що в критичних моментах ми знайдемо ще потенціал, який можна передавати.
Звичайно, ми відчуваємо подих агресора, тому що ми маємо досить довгий кордон з Білоруссю і Калінінградською областю. На Білорусь треба вже дивитися в принципі як на повністю інтегрованого воєнного союзника (РФ, – ред.)... Він активно ще не увійшов у військову фазу, але робить усе можливе, щоб допомагати російським агресором.
Реакція країн Балтії на можливе розміщення ядерної зброї в Білорусі
Моя особиста думка – це військова провокація, залякування... Чи з'явиться ця зброя на наших кордонах – невідомо. Але ми знаємо, що "Іскандери" з певними зарядами знаходяться в Калінінграді... Тоді, 10 років тому, це мало кого цікавило, бо всі ще обманювали себе про стабільну Росію.
Якщо є задуми Росії пересунути свій ядерний арсенал ближче до західних кордонів – це все ж таки залякування з боку Росії.
Чому взагалі з'явилася ця розмова? У мене є дуже конкретне пояснення. Я думаю, що вони роблять все, щоб створити невизначену атмосферу перед самітом у Вільнюсі в липні. Погрожуючи ядерною зброєю, вони відштовхують інших від приїзду до Вільнюса, кажучи: "Чи там буде так безпечно, ви дивіться".
Тут і Олександр Лукашенко, чиї дії важко передбачити... і тут все інше: "А може, вам не треба їхати, може, про щось інше подумати і так далі".
Я вважаю, що це залякування, на деяких це може подіяти, але дуже сподіваюся, що НАТО ухвалить певні рішення, і не Білорусь вирішуватиме результат цього саміту.
