Гостею Андрія Погорілого в рамках проєкту "Інтерв'ю без кордонів" на телеканалі ТАК TV стала народна депутатка від "Європейської солідарності" Ніна Южаніна.
Чому влада, яка дуже слідкує за власними рейтингами, пішла на непопулярні міри, не порадившись з бізнесом і експертним середовищем?
Мені здається, це взагалі політика влади на сьогодні: пробувати вивчати громадську думку, а потім коригувати свої дії. Це ж не перший випадок, коли запускається якась ідея, вона обговорюється, а потім змінюється під час обговорення і вже щось виноситься більш-менш в зал або на друге читання, або проєкт взагалі змінюється.
От що стосується податків, таких спроб не мало бути взагалі. Будь-які спроби, будь-яка розмова щодо підвищення податків, тим більше в середині фінансового року, тим більше порушуючи всі правила і навіть практику країн Європейського Союзу, де бізнес працює,.. піднімати податки – це найбільш невдала пропозиція уряду за всі ці роки.
Те що вони запропонували, вони ж бачили, що без певного обґрунтування, без концепції, без пояснення, без прийняття людьми... Більше ніж місяць обговорюється і проводяться зустрічі представниками влади з різним бізнес-середовищем, за напрямками діяльності, з тими, кого стосувалися б ті підвищення, які запропоновані урядом. І наразі намалювався зовсім інший проєкт.
Уже немає концепції, що давайте оподатковуємо придбання товарів не першочергової потреби... Тому що зрозуміло, що за деякими галузями отримають менше, ніж на сьогодні, після підвищення податку чи встановлення нового податку, наприклад, на першу реєстрацію авто. Тому зараз абсолютно інший варіант.
Цей варіант виявився зручнішим для людей, саме пояснення для людей, я так вважаю. Людям пояснюють, що всі мають докластися до забезпечення Збройних сил, тому давайте всі заплатимо більше податків із доходів, які ви отримуєте. Притому дохід в 10 тисяч, 12 тисяч, 100 тисяч чи в мільйон – немає різниці, всі мають заплатити зі свого доходу.
Те що ви кажете про доходи в 10 тисяч, 20 тисяч або мільйон гривень. Диференціювали, наприклад, цей момент чи ні в новій редакції?
Нова редакція всі ті пропозиції з військового збору залишила в минулому. Зараз виписана робоча версія доопрацьованого проєкту закону, що він набирає чинності з 1 жовтня 2024 року. Чому? Тому що уряд говорив, що до кінця року їм не вистачає 125 мільярдів гривень, а на наступний рік не вистачає 350 мільярдів гривень власних податків. Бо там цифри набагато більші, але іншими джерелами зовнішніх і внутрішніх запозичень, а йдеться про власні надходження.
Так от, остання версія передбачає тільки три таких ключових блоки – це встановлення підвищеної ставки військового збору з доходів фізичних осіб з 1,5% до 5%, тобто додатково 3,5% від вашої офіційної не тіньової заробітної плати. Має заплатити кожен, що отримає не тільки заробітну плату, а й інші доходи. Тобто в чому парадокс? В тому, що навіть у 2015 році, коли приймали рішення, що робити з таким великим обсягом тіньової заробітної плати, – єдиним варіантом ми бачили зменшення податкового навантаження. І це дало свої плюси.
Ми зменшили єдиний соціальний внесок до 22 відсотків. Там була вилка така. Зараз коли піднімається військовий збір, ми ж розуміємо, що це додатковий податок на білу заробітну плату, на білі доходи. Тіньовиків залишається дуже багато. Сьогодні навіть прозвучала цифра, що в нас п'ять мільйонів громадян не мають взагалі ніяких доходів, ну за формою 1ДФ, яку заповнюють всі роботодавці, всі, хто виплачує на користь фізичних осіб. П'ять мільйонів – це люди, які живуть, купляють продукти, всякі товари, автомобілі самі дорогі, але в них офіційно немає зовсім ніяких доходів. Вони залишаються в "тіні", бо я так розумію, що владі незручно якось подумати над тим, як з цих людей взяти хоча б ті 800 гривень, які додатково зараз в місяць запропоновано брати із фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.
Зараз запропоновано цим проєктом закону платити 800 гривень в місяць. Про те, що в нас дуже багато на першій групі – це люди, які там заробляють дуже мало в місяць. Враховуючи наші нинішні споживацькі можливості і платоспроможність, ми ж бачимо, що відбувається. Зараз зайдете в торговий центр, то крім того що просто люди ходять, навряд чи хтось масово купує якийсь товар.
Наскільки я розумію, для того щоб оподатковувати хоча б не прямо тіньові зарплати, пропонувалось саме – що можна підвищити ПДВ, податок на додану вартість. Чи дійсно це так? Чому знову ж таки тоді збільшили навантаження на білі зарплати замість того щоб збільшити навантаження на всіх?
Ми маємо усвідомлювати і це взагалі правило: коли збільшуєш податки на прибуток, на доходи, то ти їх отримаєш менше, ніж до моменту збільшення. Саме врегулювавши через непрямий податок, податок на додану вартість, як ви сказали, збільшивши його на два-три пункти, якраз ті, хто в "тіні" і отримує тіньову заробітну плату чи доходи, вони б також платили більше, і цей податок перераховувався б в бюджет.
Яке пояснення влади? Ми не можемо збільшувати ПДВ, тому що це збільшить рівень інфляції. Чому вам так страшна цифра інфляції? Поясніть мені, будь ласка, а чому ж ви тоді не аналізуєте зменшення платоспроможності населення, який заплатить зі свого доходу податок? Вони ж менше також зможуть купляти, але це не видно. Але ми маємо усвідомлювати, що вплив на економіку зменшення власне платоспроможності власного населення дуже впливає. Це стагнація нашої економіки, яка призводить потім до того, що треба шукати штучні інструменти для її підняття чи заохочення, тобто ще додаткові витрачання з бюджету. І ці моменти ніхто не хоче аналізувати, тому що хочуть прийняти рішення швидко і щоб гроші були вже завтра. А що буде післязавтра, ніхто не аналізує.
До нас приходило багато бізнесменів. Всі кажуть, що влада, підвищуючи податки на білий бізнес, знищує його. Чому не прораховуються наступний рік, 2026-й?
Я б свою відповідь розділила на дві частини. Я впевнена, що серед тих, хто приймає рішення, є таке переконання, що ця теорія і реальність, про яку ви сказали, що чим більше ти задираєш податки, тим менше ти отримаєш в найближчій перспективі... вона чомусь не спрацьовує в думках тих, хто приймає рішення. Вони вважають, що на війну потрібні гроші сьогодні, їх можна взяти, а завтра побачимо. Те що в нас тільки частково залишилося і бізнес, і працездатне населення, і те, що в нас от останні опитування за індексом ділової активності говорять про те, що цей квартал і саме серпень був найгірший в очікуваннях, тому що проблема в енергетичному секторі і через це вже до 80% підприємств, які відповідали, сказали, що не бачать перспективи утримати свою роботу, не то що розвиток, а взагалі на тому етапі, на якому вона є сьогодні. Більше ніж 50% сказали, що вони бачать вже відкриту загрозу діяльності в Україні, тобто безпекову загрозу. Може прилетіти ракета, може бути втрачене життя робітників, тому вони дуже обережно ставляться до можливості продовжувати роботу хоча б от так, як вона є на сьогодні. І відсутність працездатного населення, робочої сили – це третій момент, який відзначений підприємцями як фактори, що впливають на гальмування їхньої діяльності.
Один із факторів там є – підняття податків. Це було ще на початку серпня. Зараз я впевнена, що, оскільки всі галузі дуже постраждали від того, що було запропоновано урядом, а потім перекручувалося... я знаю ряд підприємців, які прийняли рішення не очікувати результатів, чим ця історія закінчиться, тому що раз країна дозволяє собі робити такі заяви не усвідомлюючи, як негативно це впливає на прийняття рішення, що робити? Тому що всі живуть з коліс. Бюджет з коліс живе, і люди живуть з коліс. Вони сьогодні приймають рішення. Вже 1 вересня діти мають піти до школи. Я сьогодні чую від мам, з якими зустрічалася вранці, що вони ще не визначилися, що їм робити, чи в Україні йти в школу, чи все-таки виїжджати терміново, і всі питають, що буде.
Я впевнена, що, піднімаючи податки, – це найгірше рішення, попри дефіцит, який ми зараз спостерігаємо, який може скластися до кінця року. Це найгірше рішення нашої влади. Найгірше чому? Тому що коли представник МВФ в Україні говорить про те, що підвищення податків і подальша допомога – це один пакет, це мене насторожує. Значить, наші переговорники взагалі не змогли довести, що доля нашої економіки і можливість її функціонувати в Україні і давати в бюджет відповідне надходження – це для нас пріоритет номер один. От треба між крапельками проходити і говорити, що ми з величезною повагою і вдячністю до вас, наші кредитори, але ми не можемо залишитися без власного бізнесу. Ми не можемо повністю залежати від вашої підтримки, за яку ми безмежно вдячні. Треба навчитися ходити власними ногами або хоча б стояти на власних ногах. І зараз ми бачимо настільки затяглася війна і ще незрозуміло, коли вона закінчиться, і сподіватися, що ми будемо виживати з року в рік лише коштом зовнішньої допомоги, навряд чи ми маємо таке право.
Чи дійсно МВФ якісь ультиматуми ставить, чи з ним можна домовлятися? Що для цього потрібно?
Я в минулому скликані була головою комітету, і коли приїжджала місія Міжнародного валютного фонду, вони завжди починали із зустрічі зі мною в комітеті, тому що всі дуже добре знали, що багато рішень залежать від нашого податкового комітету і в нас немає такої підтримки, як вони хотіли б. Ми завжди знаходили компромісні рішення. Ми сиділи довго, ми зустрічались багато разів. Я доводила певні речі.
Вже давно не було б спрощеної системи оподаткування. Я ж бачу, з якою зухвалістю зараз накидаються на них всі представники влади. І не прямо б'ють в спину ножем, а, знаєте, з боків підрізають. Тому що дуже багато дій говорять про те, що вони всі за те, щоб зникла спрощена система оподаткування, щоб були однакові, як вони вважають, справедливі умови діяльності. Тобто великий бізнес з великими запасами можливостей був конкурентним і на рівні мікробізнесу, який торгує в палатці чи торгує в маленькому кіоску, – от у них мають бути рівні умови. Тому що малий бізнес, виявляється, є конкурентом таких великих компаній, які працюють в Україні. Ну звідки взялась ця думка? Ну подивіться на сусідні країни, подивіться на Польщу, де дві третини економіки тримається на дрібному бізнесі і на малому бізнесі, навіть не на середньому. А нам подобається все концентрувати в руках великих компаній. Потім з ними домовлятися, потім з ними створювати спеціальні ради, потім щось їм обіцяти, а вони натомість підтримують владу. Це ж шлях точно не в Європейський Союз. Не туди ми йдемо, хоча намагаємося в законодавство нібито імплементувати стандарти, вимоги, прийняти абсолютні рішення, які ми взяли щодо зобов'язань України перед вступом в Європейський Союз, дуже багато директив просто вписати в українське законодавство. Але це робимо нечесно та абсолютно не враховуючи наш інтерес.
Ми пишемо на папері одне, а насправді діємо по-іншому. Те що написано там в законі, нікого не обходить.
Ще один момент про малий бізнес... щодо інтернет-провайдерів. В Україні більшість інтернет-провайдерів, умовно кажучи, 56%, якщо не помиляюсь, – це ФОПи. І зараз нібито великі компанії хочуть, скажімо так, прибрати ці малі компанії. Ну і хтось з експертів написав цікаву штуку, що у нас найдешевший, найякісніший інтернет взагалі в Європі. Щодо антикорупційної структури. В "маяках" МВФ і ЄС є до кінця цього року її посилення. Я так розумію, ці речі влада обійти не зможе.
Почнемо з інтернет-провайдерів. Я підтримую кожне слово і я так говорю, бо сама пересвідчуюсь, коли буваю в Європі, що в Україні інтернет-зв'язок набагато якісніший, покриття набагато більше та зручніше. Є, звісно, недоліки щодо інтернету на трасах, в певних місцях, але все решта набагато успішніше, приємніше і правильніше у цьому відношенні.
Відповідно до статті 291.5.1 Податкового кодексу у нас цей вид діяльності не заборонений для спрощеної системи оподаткування. Це логічно, тому що, наприклад, в районах є невеличкі компанії, які забезпечують населені пункти інтернет-послугою. Вони не мають таких розмірів, до яких їх порівнюють зараз, наприклад, до "Київстар". Бо я чула, що голова Податкового комітету говорить, чому "Київстар" платить всі податки, він є платником і податку на додану вартість, і платить податок на прибуток, а ось ці нічого не платять.
Є деякий бізнес, який має навіть більше соціального навантаження, чим сплати податків. Там працює 30 працівників, вони отримують хоча б 12–18 тисяч зарплати, і це вже добре, бо вони не є отримувачами соціальної допомоги від держави, але це вже в розрахунок ніхто не бере. Вирішили, що давайте скажемо, а провайдери ще і займаються технічним обслуговуванням телекомунікаційних мереж. А цей вид діяльності заборонений на спрощеній системі оподаткування. Тому доєднаємо одне до одного, почали там різко готувати консультації різних обласних відділень Державної податкової служби, обласних управлінь. Вже ця інформація гуляє, що ви не можете бути на спрощеній системі оподаткування.
Ну це так точно, як я сьогодні на робочій групі почула, що ось з обмінниками ж правильно зробили, що їм заборонили рекламу, давати вивіски щодо курсу валюти, їм ввели авансові платежі по податку на прибуток, і їх там з двох тисяч залишилось 800. Ну це ж нікого не цікавить, що там теж було по дві-три особи працюючих, які втратили свою роботу, і, скоріше за все, їх вже немає в Україні.
Так давайте тоді комплексно дивитися. Ми говоримо про якусь програму, про якісь нові міністерства, агенції з великим фінансуванням в будь-якому разі з бюджету, для того щоб почати роботу з повернення українців в Україну. А тут самі своїми діями їх звідси виштовхуємо. Хто поєднає, хто зробить аналіз, хто має оце все разом обговорювати, стикувати. Тому що я насправді розумію, що в цих масштабах воєнних дій на сході, на півдні нашої країни мені здається, що певна частина людей не може цим займатися. Але ж серед держслужбовців залишається велика армія людей. Чому ж немає цього системного аналізу? Я сьогодні дуже чекала розрахунків підвищення податків. Але не прямих розрахунків, скільки від цієї бази оподаткування помножимо на 3,5% додаткових, скільки це буде в бюджет. А і всіх супутніх розрахунків, на що це вплине. На зменшення доходів населення, на зменшення купівельної спроможності, на падіння обсягів реалізації по багатьох галузях, скільки це падіння реалізацій приведе на зменшення внутрішнього податку на додану вартість, податку на прибуток. Давайте все прорахуємо і побачимо, що ми будемо мати із тієї ініціативи, яка є. Про це треба говорити якраз із МВФ, проводити з ними комплексні розрахунки. Що це може дати? Якщо це виливається просто в заяву і в обмежений результат, то точно треба переконати, що ми цього робити на цьому етапі війни не можемо.
МВФ, Американська торговельна палата, вони всі казали про детінізацію, реформування митниці і реформу Бюро економічної безпеки. Що нам може принести детінізація і де шукати ці кошти?
Більше ніж місяць обговорюється пропозиція від уряду щодо підвищення податків. Чекали, поки піна спала, поки вже забули те що говорили на початку, і перейшли вже до впровадження якихось нових ініціатив, але вони пов'язані зі збільшенням податку. Тільки тоді, коли хотіли запропонувати щось таке більш розширене, зараз вирішили все взяти з людей.
От у людей вони хочуть взяти оці 350 мільярдів в наступному році, до кінця цього року – 58 мільярдів. Це все буде коштом звичайних людей. Чому заговорили? Тому що коли пані Пріцкер сказала, що перед тим як піднімати податки, розуміючи, наскільки це може бути шкідливо і який може бути негативний результат для надходжень до державного бюджету, ви подумайте, як треба зробити. Не тільки подумайте, а зробіть кроки з виведення з "тіні".
Що ми маємо на сьогодні? Я хочу, щоб всі політики, які будуть наступного разу кудись балотуватися, забули цю тему – виведення з "тіні". Якщо ви не розумієте, як це комплексно вирішується і яка політична воля для цього потрібна, то не говоріть просто пусті слова. Тому що без прийняття рішення на самому верхньому рівні нічого не буде. Нічого не буде, які б не створювали органи, як би не виписували процедури з призначення керівників, як би не перезавантажували. Якщо по суті їх функції не міняються, вони працюють, як і працювали раніше, то ми нічого не змінимо.
Про що я? Ми маємо сконцентрувати роботу Бюро економічної безпеки на упередження злочинів. Чому на упередження? Тому що там пів штату працівників – це детективи-аналітики. Це аналіз, моніторинг, аналіз інформації і прийняття рішень щодо того, як зароджуються схеми. Якщо там якась схема проіснувала два місяці, вони вже мають її побачити. Вона не може існувати роками. Вони її мають вже блокувати, помітивши, використовуючи всі способи ризик-орієнтованого підходу. Невже ми такі недолугі і взагалі в нас розум не дозволяє побудувати оці системи контролю? То давайте звернемося до міжнародних партнерів. До речі, ми ратифікували на минулих засіданнях угоду, коли з нами органи по боротьбі з шахрайством і захисту державних інтересів Європейського Союзу будуть співпрацювати. Можливо, вони поділяться цими продуктами, які дозволяють працювати саме в цьому напрямку.
Що стосується, взагалі концепту, що робиться з "тінню". "Тінь" не в митниці полягає. В митниці є інша проблема. Це те що митницею керують секторами різні правоохоронні органи. Вони звідти не виходять. Це їхня кормушка, це їхнє кубло, де вони знаходяться. Поки ми не приймемо рішення про те, що розслідування щодо митних правопорушень проводиться спеціальним департаментом митниці, і жоден правоохоронний орган не буде мати стосунку, нічого не зміниться.
Я хочу зазначити, що на митниці дуже багато новітніх правильних функцій уже застосовується. Це насправді дало б прозорість, менше корупції, дрібної корупції з боку митників, коли там завищується ціна для платника, для імпортера і він має більше платити митних платежів і намагається відкупитися.
Ми маємо спочатку подолати глобальні речі. Коли йде весь час сіра і чорна контрабанда, її не зупинити. Тобто за це ніхто не береться, ніхто не несе відповідальності, бо всі на когось кивають. От коли перестануть кивати, тоді можна братися за середню ланку. А середня ланка – це якраз вже безпосередньо працівники митниці, які собі можуть щось дозволяти. До речі, їх вже обвішали бодікамерами, вони мають спілкуватися виключно із підприємцями, з громадянами включаючи її, фіксуючи всю розмову і що там відбувається. Тому мені здається, що про митницю ми зараз маємо навіть трошки призабути, бо в нас в податковій ще більша корупція.
В нас тільки початок, але роботи дуже багато. Хотілося б, щоб за цю роботу взялися.
Добре, як це почати змінювати? Я не пам'ятаю, хтось з підприємців це казав, що на Заході ти приходиш з бізнесом і тобі в усьому допомагають.
Мені говорили деякі люди, що можна прийти в інспекцію, але настільки неочікувано, коли інспектор може тобі порадити, що зробити, що люди виходять з великими очима. Як так? Ніхто не просив за мене, я нікому не заплатила, дали консультацію.
Мабуть, щось воно починає працювати з подібного, але все одно я запитую, як консультація? Та я положила 500 гривень, тому що людина мене проконсультувала. Тобто ми самі стимулюємо побутову корупцію, тому що вважаємо, що раз держслужбовець сказав правильну річ, ми маємо його віддячити, а це неправильно. Люди, ми всі заслуговуємо на величезну повагу, всі держслужбовці мають працювати на нас, бо ми платимо податки, з яких сплачується все. Коли ця ментальність зміниться, не знаю. Мені здається, от ви поговоріть з податківцем, з митником, просто як звичайна людина. Ви побачите, скільки гонору в людей. А це має відпасти. Ми маємо розуміти, що ми всі разом, що моя помилка – це і ваша невдача, ви мені не допомогли своєчасно.
Щодо грального бізнесу. З одного боку він показав збільшення сплати податків, а з іншого – Нацбанк вимушений на пів року вводити обмеження, щоб якось боротися з дропами. Що таке дропи? Чи допоможуть ці тимчасові заходи Нацбанку, чи треба щось більш системне? Скільки потенційно, наприклад, гральний бізнес може приносити?
Найдивніше – це остання інформація з Національного банку щодо обмеження суми платежів, яку може зробити фізична особа зі своєї картки, – 150 тисяч гривень на місяць. Норма ця набуває чинності з 1 жовтня поточного року. Банк аналізує, говорить, що через P2P-платежі – це з картки на картку фізичної особи, десь в рік пройшло 200 мільярдів гривень і це слугує різним схемам ухилення. Мені здається, фінмоніторинг, первинні всі особи, які відповідають за первинний фінмоніторинг, вони все це бачать. Це представники банків, це представники Національного банку, це, можливо, й інші служби, які відслідковують це все, але чомусь досі не приймали ніякого рішення. І вже коли дали відпрацювати більше ніж рік на здійсненні злочину, вирішили все ж таки прийняти зміни, які прийняті постановою Національного банку. Це ж не окремий закон, який не проходив у Верховній Раді.
Тобто в мене перше питання, кому це було вигідно? А потім розберемося, що це означає. Тому що коли Національний банк говорить, що водночас 98% банківських клієнтів не буде торкатися ця норма, то в мене тоді запитання: ми зараз будемо ловити 2%? А чого ж ви їх раніше не зловили? Чого ви дали їм можливість зловживати і цим підривати економіку країни і спроможність фінансувати Збройні сили?
Дуже важливо і мені здається, що якщо тимчасово на пів року встановлюють цей ліміт для переказів фізичних осіб з картки на картку, то, звісно, звичайного громадянина це мало стосуватиметься, а буде стосуватися оцих дропів, людей, які дають свої дані для випуску картки. Ця картка працює два-три місяці, найбільше пів року, через яку проганяються всі нелегальні продажі через інтернет. Заводиться картка на фізичну особу, коли гравець ставить в онлайн-казино свою ставку, він же не бачить, куди зараховуються ці гроші. Вони йдуть на картку дропа, коли фізична особа придбає в якійсь мережі, до речі, дуже часто в Телеграмі різні товари, притому і незаконні, і заборонені в Україні. Вона теж перераховує кошти на картку фізичної особи.
Оце всі картки, які належать підставним фізичним особам, які і знать не знають, що вони володіють цими грошима, що їм зараховують гроші тощо. Потім ці гроші розкидаються далі, тут вже можете собі уявити, назбирались на цю картку мільйон чи два мільйони. Просто в звіті було написано, що на цю картку зараховується кожні пя'ть секунд новий платіж. Ви можете собі уявити, який у нас неоподаткований ринок десь існує?
Оце все що там назбиралося, потім вони, звісно, розходяться по різних напрямках. Серед різних напрямків – це дуже часто – розкидаються на зарплатні картки якимось людям. От знову ж, зарплата в конвертах, перемістилась в зарплату через дропів, а та організація віддає, звісно, кеш. Це все злочинні угруповання, саме ці злочинні угруповання, побудовані на злочинній моделі, мало бачити БЕБ. Якщо вони не побачили, то не тим займались, а за вказівкою з офісу когось сьогодні потрусити чи зробити маскишоу – це не їх справа. Вони мали б від цього відмовитись.
Є свіжа статистика, скільки за останній місяць пройшло платежів з картки на картку, і абсолютно очевидно, що оці міри, які зараз запропоновані Національним банком, можуть і не дати позитивного ефекту. А хто ж тоді має спрацювати? Тому що ви правильно сказали, говорять, ігорка більше заплатила. Так, але коли порівняти їх базове оподаткування і помножити просто на податок, який вони мають сплатити, то вони платять одну десяту частину, а дев'ять частин де?
Ця цифра в пів мільярда, яких не вистачає на цей рік і на наступний, вона реальна? Що туди включається? Як мені, звичайній людині, зрозуміти, яка дійсно необхідність, в яких грошах і де їх можна взяти? Чи дійсно така величезна діра і яким способом її можна закрити?
Зараз велика частина інформації закрита, тому ми звернулись до міністра фінансів, щоб він прийшов до нас на фракцію і розповів про цю потребу в податках, а для цього треба йому надати всі надходження, всі витрати, хоча б глобально, щоб ми подивилися на найбільших розпорядників і ті статті, які вони профінансували. Щоб не було, як біля Часового Яру, говорять, сьогодні закінчують будівництво нової дороги.
По-перше, в змінах до бюджету на 2024 рік уряд попросив збільшення доходів на 434 мільярди гривень. З них податкові доходи – 214 мільярдів, 184 коштом, як вони запропонували, військового збору тощо. Потім неподаткові надходження – ще 30, це за коштом Національного банку. Потім внутрішні запозичення і отримають погашення внутрішніх зобов'язань – майже 60 мільярдів. Тому, якщо говорити про саме податкову частину, тут ми маємо розуміти, що до кінця цього року не вистачає 184 мільярди гривень. Я, як і ви, хочу переконатися, що саме так і є, і потім далі рухатися. Тому що ну вже просто набридло. Ви зараз про заробітну плату говорите, а я, наприклад, встановила б обов'язкове правило, що середня заробітна плата чиновника чи працівника державного підприємства, де частка є 50 і більше відсотків, не може бути більшою, ніж заробітна плата воїна на передовій. Це правильний підхід? Мені здається, правильний. Якщо на передовій отримають 100 тисяч, то ми в тилу точно не можемо дозволити виплати з державного бюджету більше ніж 100 тисяч.