Ультраправа партія "Національне об'єднання" може отримати абсолютну більшість у Національній асамблеї Франції. Про це свідчили опитування, які проводилися прямо напередодні виборів і давали "Нацоб'єднанню" впевнені 34% підтримки. Про це свідчать екзитполи, які були проведені у неділю, 30 червня, згідно з якими ультраправі отримують ті самі 34% голосів.
Країну ще чекає другий тур, але, враховуючи результати екзитполів, шансів щось кардинально змінити у партії президента фактично немає, оскільки вона посідає навіть не друге місце, там ультралівий "Народний фронт" з 29,1% голосів, а лише третє з 21,5% голосів. Певної інтриги додає виборча система Франції – мажоритарка і голосування у два тури. Проте, опираючись на результати екзитполів, ця інтрига у підсумку може обмежитись протистоянням між ультраправими та ультралівими.
Як так сталося? Для початку згадаємо, з чого взагалі все почалося.
Ставка Макрона
На початку червня президент Франції Еммануель Макрон отримав відчутний "політичний удар під дих". Його партія з тріском провалилася на виборах до Європейського парламенту, отримавши підтримку лише 15% виборців. Проблема Макрона була навіть не в самій поразці, а в тому, наскільки розгромною вона стала, оскільки результат партії "Національного об'єднання", яка ці вибори виграла, був більш ніж вдвічі більшим.
Після такого тріумфу формальний лідер "Національного об'єднання" Жордан Барделла (про нього і його "формальність" трохи нижче) закликав Макрона оголосити дострокові парламентські вибори. І Макрон це зробив.
Рішення президента було дуже суперечливим, і з ним не погодились навіть окремі представники його політичного табору. Але факт залишається фактом. Макрон виступив з телезверненням ввечері 9 червня. І оголосив про розпуск парламенту та дострокові вибори.
Чому він це зробив?
Є різні версії, але в принципі вгадати його думки не дуже важко. Більше ніж 50% французів підтримали розпуск парламенту в опитуванні Ifop-Fiducial, проведеному на фоні виборів до Європарламенту. Самі вибори стали справжньою катастрофою для президентської партії, ще і явка була досить високою (52,5%).
По суті, у Макрона було два варіанти. Або ігнорувати реальність і "досидіти" до 2027 року, коли відбудуться чергові президентські і парламентські вибори, і цей ігнор, скоріш за все, коштував би йому і його партії політичного майбутнього. Або спробувати переломити ситуацію, зробивши ставку на об'єднання перед "ультраправою загрозою". Він обрав другий варіант. Ставка не зіграла.
Що таке "Національне об'єднання"?
Тепер про лідерів опитувань. І дуже вірогідно, майбутню правлячу партію у Франції. Це ультраправа націоналістична сила, яка була створена у 1972 році французським націоналістом Жан-Марі Ле Пеном і до 2018 року називалася "Національний фронт".
Що значить ультраправа?
Вони євроскептики, тобто не люблять Європейський Союз. Також виступають проти мігрантів і за максимальні щодо них обмеження, обмеження абортів, підтримку багатодітних сімей. А ще вони були проти участі французьких військ у військових конфліктах, зокрема в Афганістані. Щодо їхньої позиції по Україні буде трохи нижче.
У січні 2011 року батько передав партію доньці – Марін Ле Пен. Вона на "націоналістичній інерції", завдяки так званому ядерному електорату, тобто тим французам, які завжди голосували та голосуватимуть за націоналістів, трималась серед топгрупи французьких політиків, проте серйозних успіхів не досягала. Імідж "ультраправих радикалів" серйозно лякав французький електорат, на чому і своєю чергою вдало будували свої кампанії її політичні конкуренти.
Тому Марін Ле Пен затіяла "ребрендінг"
У червні 2018 року партію перейменували на "Національне об'єднання". Головним завданням стало "покращити імідж партії", тобто позбавитись від бренду, який виборці асоціюють з антисемітизмом та расизмом, а інші політики не хочуть брати в коаліцію. З часом, як й вже це наочно спостерігаємо, Ле Пен вдалося "дедемонізувати" і власний образ, і образ власної партії.
Частиною з цієї кампанії стала поява нового, нехай всі розуміють, що номінального, але очільника партії.
Хто такий Жордан Барделла?
28-річний француз з італійським корінням (що само по собі теж позитивно впливає на "демонічний статус" ультраправих). В партію вступив у 16-річному віці, далі його кар'єра стрімко пішла вгору: він працював у передвиборному штабі Ле Пен офіційним представником "Народного фронту" (тоді почав з'являтись на телебаченні", входив до складу Виконавчого бюро, був другим заступником Ле Пен... Ну і у підсумку, у листопаді 2022 року був обраний головою партії.
Позиція "Національного об'єднання" щодо України
Тут цікавий момент. Анексію Криму Ле Пен у 2014 році підтримала. Вона тоді дуже активно підтримувала Путіна, говорила, що він "показує приклад твердості та слідування міжнародному праву", вітала "вибір народу Криму" і виступала за федералізацію України.
Зараз ситуація дещо змінилась.
"Українській нації ми зобов'язані висловити нашу повагу і нашу підтримку. Напавши на Україну, Росія спровокувала війну на порозі Євросоюзу і найдраматичнішу за останні 20 років геополітичну кризу". Це слова Ле Пен, сказані під час виступу в Національній асамблеї у березні цього року.
Водночас Ле Пен заявила, що війна Росії проти України "неминуче закінчиться переговорами". А мета Франції та союзників у тому, щоб Україна в правильний час "опинилась в найбільш сприятливій ситуації для відновлення територіальної цілісності".
А це ще одна цитата з інтерв'ю El Pais.
"Якщо Росія виграє війну, це буде катастрофою, тому що усі країни з територіальними претензіями будуть думати, що вони можуть вирішити це з допомогою зброї. Якщо Україна переможе, це буде означати, що НАТО вступило у війну, тому що я переконана, що Україна без допомоги НАТО не може військово перемогти Росію. А це означає, що Третю світову війну буде розв'язано", – заявила Ле Пен.
Щодо Барделла. Наприкінці червня цього року лідер "Національного об'єднання" на дебатах сказав, що його партія у разі приходу до влади не допустить поглинання "російським імперіалізмом" такої "союзної держави", як Україна.
Що все це значить?
Попри певну зміну риторики, "Національне об'єднання" виступає проти відправки французьких солдатів до України та передачі дальнобійних ракет. Очевидно, що у разі підтвердження їхньої перемоги на виборах, допомога Україні стане більш дискусійною у французьких політичних колах. І цілком вірогідно, що її масштаби будуть зменшені.
Разом з тим риторика ультраправих, яка звучить останнім часом, дає певну надію на "казус Мелоні". Коли росіяни дуже сподівалися на ультраправу італійську партію "Брати Італії" та її лідерку, але по факту нове керівництво Італії залишилось активним союзником України.