Герой України, танкіст Євген Мажевікін дав інтерв'ю виданню "Бабель". Переказуємо найважливіші та найцікавіші тези з нього.
1. Росіяни думали, що ми – непокірні зулуси з луками та стрілами, а вони приїхали на танках, тому зараз нас переможуть. Тому вони і програли на Київщині.
За словами Мажевікіна, танкісти росіян були фахові. Всі ті, хто був під Києвом, були добре підготовлені. Це були елітні війська.
Але росіяни були занадто самовпевненими і недооцінили українців. А ще не розраховували, що піднімуться добровольці, які воювали в 2014–2015 роках.
2. Суспільство вимагало деблокувати захисників Маріуполя. Всі цього хотіли, але не розуміли, як це зробити через складну ситуацію у Збройних силах.
Мажевікін зазначає, що згодом зʼясувалося, що автори операції планували все "на авось". Він це зрозумів, коли на нараді перед виходом їм сказали, що завдання – вивезти захисників Маріуполя, але на чому – незрозуміло, тому що "вантажівок не буде".
3. На Харківщині планувалося звільнення значно меншої території. Але ЗСУ просувалися дуже швидко, а росіяни побігли.
"Ми працювали танками по дорозі, перехрестях, позиціях росіян, по їхніх блокпостах. Вони цього не очікували і почали тікати. Цим скористався підрозділ "Кракен". Вони заїхали в Балаклію і повісили український прапор – це дуже деморалізувало росіян, вони почали тікати ще швидше.
Побачивши це, командувач наказав нам збирати своїх і просуватися далі. Так ми пройшли кілька сіл – просунулись кілометрів на сорок-шістдесят. Коли росіяни побачили рух нашої техніки, то покидали свою: самохідні артустановки, "Гради", танки, боєприпаси, міномети, "Урали", бензовози. Багато наших підрозділів хотіли собі такі трофеї, а ми пішли далі вперед".
4. Росіяни довго не могли зрозуміти, як ЗСУ тримають позиції в Кліщіївці Донецької області. Наші військові загнали ворога в ступор тактикою Першої світової війни.
"Насправді ми поставили їх у ступор звичайною обороною, яку використовували ще за часів Першої світової війни: забивали посадки сіткою рабицею, плутанкою, колючкою, плюс мінування та їжаки. Щоб пройти всі ці перешкоди, потрібно було кусачками це все різати, тобто стояти в повний зріст перед нашими позиціями. Гранати кинути вони не могли – ті відбивались від сітки й летіли назад, з РПГ так само. Щоб пройти – потрібно було виходити в чисте поле, де ми їх розстрілювали. Ми також активно використовували БПЛА, артилерію, бронегрупи, підтримку Сил спецоперацій, снайперів – це теж не дозволяло росіянам пробити нашу оборону".
5. Просто так залишити позиції в Бахмуті – це безумство.
"Якщо мислити логічно, вихід з Бахмута дозволить вирівняти лінію фронту і вивільнить багато підрозділів, отже зʼявляться резерви. З іншого боку, противник наступає і не планує зупинятися. Тому просто так залишати позиції – це безумство".
На думку Мажевікіна, якщо і виходити з Бахмута – то з боями, віддавати його малесенькими шматочками, щоб перемелювати ворогів.
"Вони за день втрачають від 40 до 90 осіб вбитими і пораненими лише на позиціях, які контролюють мої підрозділи. А якщо порахувати всіх, то це близько 200 осіб вбитими на день активного бою".
6. Що Україні треба, щоб виграти війну?
"Старанністю і працею всього здобудеш. Нам потрібно тримати рубежі і за цей час готувати нові вмотивовані бойові підрозділи. Саме готувати. Нехай навіть з нуля. Вони мають набратися досвіду і скласти кістяк для подальших дій. Нам потрібно розвивати бази, на яких можемо готувати особовий склад. І готувати мають люди з бойовим досвідом. Ще потрібне хороше забезпечення".