У своєму Telegram командувач Повітряних сил генерал-лейтенант Микола Олещук повідомив, що уперше зенітні ракетні підрозділи Повітряних сил знищили дальній стратегічний бомбардувальник Ту-22М3 – носій крилатих ракет Х-22, якими російські терористи б’ють по мирних українських містах.
Ту-22М3 – це модернізована версія Ту-22. Про що і свідчить літера "М" після індексу. У модернізованій версії літака передбачено цифровий зв'язок, нова станція радіоелектронної боротьби та нова станцію прицілювання.
Наразі міністерство оборони країни-окупанта планує модернізувати 30 літаків серії Ту-22. Загальна їх кількість, за інформацією розвідтовариств, може нараховувати до 57 бортів. Утім у льотному стані – до 30 літаків.
Спроможності російського ВПК дозволяють модернізувати не більше трьох-чотирьох літаків на рік.
Тому кожен збитий літак Ту-22М3 – це серйозний успіх Сил оборони України, який значно послаблює можливості ВКС РФ завдавати ударів по території України.
Українське розвідтовариство повідомило, що ворожий літак Ту-22МЗ вдалося збити на відстані близько 300 кілометрів від України тими ж засобами, якими раніше було уражено російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50. Зокрема, повідомляється, що російський літак далекого радіолокаційного виявлення А-50 і Ту-22М3 вдалося збити із зенітного ракетного комплексу дальнього радіуса дії С-200.
Що таке С-200?
ЗРК С-200 – це зенітний ракетний комплекс дальнього радіуса дії, який був початково розроблений ще в 1960-х роках в СРСР. Комплекс С-200 призначений для боротьби з літаками, повітряними командними пунктами, постановниками перешкод та іншими пілотованими і безпілотними засобами повітряного нападу на висотах від 300 м до 40 км, що летять зі швидкостями до 4300 км/год, на дальностях до 300 км. Комплекс здатен діяти за умов інтенсивної радіопротидії.
Передбачалося, що ці ЗРК зможуть протидіяти американським літакам-розвідникам Lockheed SR-71 Blackbird часів холодної війни.
Ракета С-200 5В28М оснащена дистанційним детонатором, який заводить 90 кг вибухівки й 27 тисяч елементів ураження, що формують пучок на 120 градусів. Якщо ракета втрачає бортове живлення або зв'язок з радаром, відбувається автоматичний підрив.
Характеристики ракет С-200:
довжина – близько 11 м,
стартова маса – 7,1 т
швидкість польоту ракети – 700–1200 м/с залежно від дальності,
висота зони ураження – від 300 м до 27 км для ранніх і до 40,8 км для пізніших моделей,
дальність ураження: до 200 км для ранніх і до 300 км для пізніх модифікацій.
У бойових умовах ці радянські комплекси використовувалися у кількох воєнних конфліктах на території Азії та Африки. Зокрема, у грудні 1983 року С-200, які перебували на озброєнні сирійської армії, збили три безпілотні літальні апарати MQM-74 збройних сил Ізраїлю. А у травні 1986-го лівійські військові, які отримали від СРСР ці ракетні комплекси, спромоглися збити з їх використанням два американські літаки.
Утім, ще у 2013 році з'являлася інформація, що українська сторона відмовилася від них.
Але, судячи з повідомлень, в ЗСУ провели певну модернізацію цього комплексу – і завдяки цим змінам він може використовуватися у нинішній війні.
Модернізація
По-перше, у С-200 напівактивне радіолокаційне наведення. Цю систему створювали для ударів по повітряних цілях, але з часом, ще в радянську епоху, провели випробування щодо ударів по наземних цілях. У 1982 році на полігоні Сари-Шаган були проведені випробування, які показали малу ефективність через те, що радіоконтрастність наземних цілей була поганою для системи наведення ракети. Тодішні випробування показали погані результати і від ідеї модернізації на той час відмовилися. Тож модернізація системи наведення мала стати одним з основних моментів реанімування цього старого радянського ракетного комплексу.
Найімовірніше, поміняли і бойову частину ракети. Бойова частина була досить незначна – 220 кг, зважаючи на 7-тонну ракету. При цьому із 220 кг лише 90 кг – це вибухові елементи. А усе інше – уражаючи елементи.
Крім того, треба було змінювати ще і двигун, бо він у С-200 рідкопаливний. Її двигун 5Д12 працював на ТГ-02 та АК27и. За оцінками спеціалістів, існував варіант перевести рідкопаливну ракету С-200 на твердопаливну. Таке завдання свого часу було поставлене КБ "Південне". Робота проводилась, однак комплекси С-200 були зняті з бойового чергування напередодні 2014 року.
Варто зауважити, що комплекс С-200 був створений у стаціонарному варіанті. Самі позиції ЗРК передбачають складні інженерні конструкції з переміщенням пускових по рейках.
Підсумовуючи
У липні 2023 року Брінн Таннегілл, американська військова аналітикиня та експертка у галузі військово-морської авіації, аналізуючи можливості модифікованих ракет С-200 зазначила наступне: "Це цікаво, оскільки теоретично це може забезпечити Україні можливості [застосування ракет] "земля-земля" з більшою дальністю, ніж ATACMS."
За інформацією російської сторони, начальник генштабу збройних сил Росії Герасимов поставив завдання встановити місця зберігання ракет С-200 в Україні та планувати нанесення по них ракетних ударів.
Оскільки таке завдання щодо виявлення та знищення пускових установок С-200 та місць зберігання ракет поставлено на рівні керівництва генштабу, небезпека їх застосовування Силами оборони України оцінюється противником як потенційно висока.
Підсумовуючи, хотів би зауважити, що застосування модифікованих ракет С-200 означає новий технічний стрибок у можливостях ЗСУ щодо завдання удару як по наземних, так і повітряних цілях.
Застосування такої зброї вкотре засвідчило той факт, наскільки системно Сили оборони України використовують увесь арсенал своїх засобів ураження, навіть якщо він обмежений.
Редакція може не погоджуватись з думкою автора