Тема нового наступу російських окупаційних військ на два найбільші міста – Київ і Харків – регулярно з’являється в об’єктиві різних ЗМІ як українських, так і зарубіжних.
На мою думку, перспективи такої наступальної операції російської армії є дуже невеликими. Якщо говорити про Київ, то варто згадати, звідки здійснювався перший наступ на українську столицю, на її північні й західні передмістя у лютому – березні 2022 року. З території Білорусі.
Але кордон України з Білоруссю – і це визнав навіть тамтешній диктатор Олександр Лукашенко – зараз настільки укріплений, що повноцінний успішний наступ просто неможливий. Крім того, зараз на території цієї держави немає відповідного контингенту російських військ – принаймні такої кількості цих військ, яка могла б свідчити про можливість наступу. А на білоруську армію росіяни не змогли опертися навіть у той момент, коли їхні шанси на перемогу були значно більшими.
Збройні сили РБ – це близько 55 тисяч особового складу. З них 15 тисяч – цивільні. Сухопутні війська Білорусі налічують до 24 тисяч. Найбільш боєздатними є три бригади: 38-ма гвардійська окрема мобільна бригада (Брест), 103-тя гвардійська окрема мобільна бригада (Вітебськ) та 5-та окрема бригада спеціального призначення (Мар'їна Гірка).
Щорічний призовний контингент складає приблизно 50 тисяч осіб. Навчений резерв – близько 290 тисяч осіб. До чверті військовослужбовців – контрактники. Якщо гіпотетично припустити можливу частку ЗС РБ у вторгненні на територію країн Балтії або Польщі, то білоруси можуть виставити близько 15–20 тисяч підготовленого особового складу.
Харківський напрямок
На Харківському напрямку ситуація є схожою. Для того аби розпочати великий наступ, ще й на таке велике місто, як Харків, потрібно провести серйозну підготовчу роботу. Починаючи з передислокації до кордону живої сили та техніки, перш за все важкої бронетехніки, і закінчуючи такими необхідними на війні речами, як польові госпіталі.
Зараз усього цього не спостерігається. Та якщо наступ справді готувався б на кінець травня – увесь цей процес мав би уже бути запущений. Тож зараз немає підстав говорити про те, що росіяни через місяць здійснять нову спробу наступу на два найбільші українські міста. Заяви про можливий новий наступ на Харків – це інформаційна операція проти України. Завданням росіян є розтягування оборони Збройних сил України шляхом імітації завдання одночасних ударів за кількома напрямками.
Так, наприклад, російське видання "Медуза" з посиланням на джерела у владі заявило, що російський диктатор планує закінчити війну захопленням Харкова. Згідно з інформацією, опублікованою російським так званим опозиційним виданням "Верстка" з посиланням на дані від джерел, військове керівництво Росії прагне збільшити чисельність своїх військ для здійснення наступальної операції, метою якої є оточення Харкова.
Утім, за словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, якщо РФ вирішить атакувати Харків суходолом – це стане фатальним рішенням для армії ворога.
Своєю чергою голова Об'єднаного комітету начальників штабів США Чарльз Браун висловив сумніви щодо здатності Росії організувати новий масштабний наступ проти Сил оборони України.
"Я сумніваюся, що росіяни можуть запустити великий наступ з огляду на їх торішні дії", – заявив генерал в інтерв'ю Defence One.
Чарльз Браун вказав на значні втрати російських сил, включаючи особовий склад, озброєння та транспортні засоби, які понесли окупанти з початку відкритого вторгнення в Україну.
Підготувати нове потужне угруповання для повторного наступу на Харків та Київ для росіян дуже складно. Організувати стратегічний наступ на два міста для них сьогодні нереально.
Таким чином росіяни намагаються відтягти наші сили оборони з найгарячіших напрямків для укріплення ділянок можливого наступу окупантів. Метою ворога у розповсюдженні панічних настроїв у населення є навіювання недовіри до центральної влади та військових, створення атмосфери хаосу з подальшим відтоком громадян в інші регіони і перевантаженням соціальних систем.
Наразі ні розвідки західних країн, ані ГУР МОУ не повідомляли про фіксування накопичення оперативних резервів країни-окупанта, що могло б свідчити про формування континенту для наступу. Навіть якщо росіяни дійсно почнуть серйозну підготовку до наступу, їхні дії не зможуть залишитись непоміченими і отримають адекватну відповідь. Крім того, на цих напрямках активно зводять додаткові фортифікаційні споруди та продовжують мінувати місцевість для унеможливлення прориву кордону.
Плани
Наразі у планах окупантів – вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей.
Варто зауважити, що вихід на адміністративні кордони цих областей дасть їм теоретичну можливість педалювати тему переговорів – з Україною чи із Заходом. Мовиться про можливість використання весняних військових успіхів як один з аргументів у цих переговорах. Тут варто згадати, що на Заході регулярно говорять про те, що Україні треба здобути якомога більше перемог на фронті, аби мати потужну позицію на майбутніх переговорах. Саме такою може бути і логіка країни-агресора – захопити побільше, поки ще є так зване "вікно можливостей", аби потім ці успіхи використовувати як розмінну монету під час переговорів.
Після травня Силам оборони України буде передано близько одного мільйона снарядів, що суттєво посилить наші позиції і унеможливить новий наступ росіян. Саме тому ми зараз спостерігаємо таку активізацію окупантів по всій лінії фронту, які намагаються скористатися цим вікном можливостей.
Разом з тим, зауважу, що Росія не відмовилася від планів щодо подальшої окупації територій області. Тому треба бути готовими до можливих варіантів розвитку подій. Скоріше за все, йдеться про рейдові дії у прикордонних районах Харківської області окремими підрозділами угруповання "Північ".
Основна мета таких дій – відвернути увагу нашого командування та унеможливити використання стратегічних резервів на інших, важливіших для супротивника операційних напрямках.
Редакція може не погоджуватися з думкою автора