Процес формування бригади триває з початку лютого. "Буревій", як і інші бригади "Гвардії наступу", має ядро з військовослужбовців з бойовим досвідом та добровольців. І поки хтось з охочих тільки прийняв рішення, заповнив заявку та проходить перші етапи співбесіди та військово-лікарські комісії, хтось вже тренується на полігоні. Тренування проходять щодня по вісім-десять годин.
"Нам за короткий час треба вийти на кордони нашої країни, тому підготовка розрахована на тих, хто буде брати участь у бойових діях в найгарячіших точках і згідно з цим планом ми займаємось. Термін підготовки – 42 дні і за цей час боєць вивчає індивідуальну підготовку та підготовку в складі підрозділу. Зокрема, бійці вивчають інженерну підготовку, тактичну медицину, топографію, вогневу і тактичну підготовку та злагодження в складі підрозділу до роти. У нас мало часу, тому ми звертаємо увагу на ті теми, які найбільш відповідні до сьогоднішньої війни", – розповідає головний інструктор управління бригади Володимир Баталов.
Він каже, що на початковому етапі хлопцям важко, але далі справа йде краще: "І в кінці я вже задоволений отриманим результатом".
Проте хлопці не жаліються, кажуть: сьогодні якомога краще підготуватися – їхня основна задача. Сержант батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького бригади "Буревій" НГУ Кирило Желєв, який брав участь у бойових діях з 2014 року, наголошує, що військова підготовка – це безперервний процес, до того ж і можливості для цього всі є.
"Зараз набагато більші можливості в плані вогневої підготовки. Під час АТО/ООС не у всіх підрозділів Національної гвардії була на достатньому рівні вогнева підготовка. Тому були різні причини, наприклад, економили боєприпаси. Зараз немає нестачі, дають усе, полігон не затихає цілий день – стрільба, гранатомети. Всі працюють відповідно до своєї спеціальності", – каже Кирило Желєв.
Основний акцент інструктори роблять на новачків, людей без армійського досвіду.
"І це правильно, на цих людей треба робити зараз акцент, щоб вони пройшли широку і якісну бойову підготовку, а вже потім, коли їх індивідуальні бойові навички будуть на достатньому рівні, це дозволяє відпрацьовувати моменти злагодження у підрозділах. Деякі підрозділи навіть зараз виконують бойові завдання на фронті, на гарячих напрямках. Це нормальний ротаційний процес, туди люди виїжджають, воюють, а вже потім мають можливість відпрацювати якісь нюанси. Тобто до моменту, коли бригада буде сформована як цілісний організм, всі батальйони, з яких складається бригада, будуть бойовими. З командирами, які мають бойовий досвід", – зазначає Кирило Желєв.
Один з таких – Віталій Марків, боєць Нацгвардії, якого рятували всією країною від італійської в’язниці. Нині Віталій – молодший лейтенант батальйону Кульчицького бригади "Буревій".
"Ми добровольцями та рекрутами доукомплектовуємо вже бойові батальйони бригад, де є великий досвід управління та керування боєм, які вже знають, що працює, що не працює. Ми відсікаємо все зайве і знаємо, що працює на практиці. Ми маємо знати різновид практик та стратегій ведення боїв, починаючи від полів, лісів та до самих міст. Це складна робота, але весь особовий склад, який має досвід бойових дій, знає, що саме потрібно бійцю, що може допомогти, а що буде зайве, тому ми економимо час, даючи більше можливості практики", – розповідає Віталій Марків, який сам воював на сході відразу після початку агресії на Донбасі у 2014 році.
Але притому, що багато уваги приділяється цивільним, досвідченні бійці також не нехтують підготовкою.
"Війна змінюється дуже швидко. Взяти цей рік, такою, як вона була на початку, такою, як вона була влітку, такою, якою вона стала восени – вона швидко міняється, цей процес безперервний. Сказати, що я вже все знаю, так не виходить. Тобто я розумію, що, знаходячись два місяці в процесі формування, приїхавши в зону бойових дій, ще буде процес звикання до тих реалій. І ніколи не знаєш, на якій ділянці ти будеш, а вони також дуже відрізняються: поля, посадки або міські забудови, або це Запорізький напрямок, де більше працює артилерія, або це Луганський напрямок, де все зводиться до дуже близького "знайомства" з окупантами. Але бойовий досвід дозволяє більшою мірою правильно оцінювати обстановку і відповідно діяти", – пояснює Кирило Желєв.
Всього в "Гвардії наступу" вісім бригад: одна формується на базі Нацполіції, одна – на базі Держприкордонслужби і шість – на базі Нацгвардії, оскільки саме Нацгвардія є військовим формуванням з правоохоронними функціями і вона розрахована на ведення бойових дій. А поліція та прикордонники мають багато інших, відмінних від військових, функцій.
"Але, зрозумівши, що є дуже багато охочих серед поліцейських, плюс дуже багато поліцейських з початку широкомасштабних бойових дій брали участь у боях в різних гарячих точках, було прийнято рішення, щоб це не були розрізнені загони, а було все зведено в один підрозділ, який буде мати єдине управління. Теж саме з прикордонниками, вони так само виконують бойові завдання, але знову ж таки, це були розрізнені підрозділи, які додавалися до тої чи іншої бригади ЗСУ. І правильне рішення було – якщо є достатня кількість людей, які мають бажання виконувати бойові завдання, – звести їх в єдиний організм", – розмірковує Кирило Желєв.
А чим бригади "Гвардії наступу" відрізняються від бригад Збройних сил України? Зокрема, озброєнням.
"ЗСУ – це важке озброєння, броньована потужність, це набагато більше бронетехніки. У нас вона також присутня, але не в такий кількості. Нацгвардія має трішки інші можливості. Коли створювалася Національна гвардія, вона була більше заточена для бойових дій в умовах міст, промислових агломерацій. При цьому це не заважає НГУ також воювати і в посадках, і в полях, але специфіка наша – ведення бойових дій у місті. І ми збираємось наступати, у нас попереду багато міст, які треба звільняти, і я думаю, саме тут Національна гвардія зможе повною мірою виконати своє призначення. Ми і до цього гарно воювали разом зі Збройними силами, і, думаю, тут буде теж саме, кожен буде робити те, що в нього виходить найкраще, і разом переможемо", – упевнений Желєв.
І для цього мотивації у хлопців більш ніж достатньо. Віталій Марків переконаний, що українці будуть господарями на власній землі і ніколи не підкоряться окупантам: "Ми звільнимо своє, ми захищаємо свої родини та домівки, які окупанти прийшли нищити. Якщо Україна перестане боротися, то війна не завершиться, така саме доля чекає інші країни. Якщо Росія перестане воювати – в світі буде порядок. Будинки ми відбудуємо, у нас буде час оплакати своїх побратимів, але головне – ми маємо пам’ятати, якою ціною здобувається мир і що ми для цього маємо робити".
