Віцепрезидент аналітичного центру GLOBSEC BRUSSELS Роланд Фройденштейн підтримує Україну у війні з Росією. Він прямо та чесно говорить, що на нашу державу ще очікує дуже багато роботи на шляху до Європейського Союзу, та чітко називає сфери, які мають бути реформованими. В ексклюзивному інтерв’ю UWN для проєкту Euro Week він говорить про майбутнє України, а також критикує так званий "багатополярний" світ, який підтримують Росія та Китай.
Про євроінтеграцію України
Якщо ми візьмемо країни Центральної Європи з дев’яностих років, переговори зазвичай тривали три-чотири-п’ять років. Також були фази спілкування з ЄС і правова адаптація до цього. Зараз це саме в Україні, але річ не в тому, скільки законів та нормативних актів Євросоюзу було оформлено на папері, питання в тому – скільки з цього було реалізовано правильно. Отже, скільки з цього насправді використовується в щоденній практиці – і це те, над чим в Україні ще багато роботи. Наприклад, якщо ми говоримо про антикорупційну політику, чи арештовують людей за корупцію, чи звільняють суддів за порушення регламенту? Ще ні, цього недостатньо. Отже, справжній критерій – наскільки прийняте на паперах наразі вже змінило українські закони.
Про кандидатські критерії до України
Найважливішим, на мою думку, є верховенство права. Це означає, що є незалежний суд. Наступне найважливіше і пов’язане з цим – антикорупційна політика. Третій напрямок дуже важливий для відбудови України після війни – це функціонуючий ринок, який має конкурентну політику. Знову ж таки, це означає ефективну боротьбу з корупцією та прозору відкриту рівну гру для всіх компаній – це дуже важливо. Це три найважливіші сфери для України, і в цьому напрямку ще багато роботи.
Про післявоєнну відбудову України
Україна унікальна. Україна особлива в тому сенсі, що вона зараз переживає цю війну, вона бореться за власне існування і буде проведена величезна робота з реконструкції, набагато більше ніж будь-коли в будь-якій іншій країні, що вступила до Європейського Союзу. Я думаю, що зрештою Європейський Союз повинен буде розробити загальний план відбудови для всієї України, щоб все відбувалося рівномірно. Тоді двосторонні відносини, коли окремі країни ЄС допомагають окремими регіонам України, вони будуть допоміжними до загального генерального плану, я думаю, що це найкращий спосіб рухатися вперед.
Про санкції на атомну промисловість Росії
У Європі є країни, які все ще значною мірою покладаються на ядерну енергетику, як-от Угорщина, Франція та Фінляндія. Ці держави не знайшли інших постачальників ядерного палива, як, наприклад, країни, що споживають нафту чи газ, – це дуже проста причина. Я вважаю, що їм варто більше старатися і тоді можна буде запровадити санкції проти російської атомної промисловості також, але причина чому це не сталося досі, полягає в особливій залежності від російського ядерного палива.
Про союз Росії і Китаю
Зараз я не думаю, що постачання зброї відбувається, тому що Китай надто боїться економічних наслідків з боку західних країн, але давайте не забувати, що Пекін є союзником Москви в багатьох інших аспектах – вони пов’язані політично, дипломатично та економічно. Я маю на увазі, що Китай фінансує загарбницьку війну Росії проти України – це факт чи не так? Можливо, ми занадто зосереджуємося на цьому вузькому питанні постачання зброї, та ми повинні чітко розуміти, що не варто сприймати китайську риторику про те, що вони нейтральні або, що вони можуть бути арбітром між Росією та Україною. Це, на мій погляд, наразі не дуже правдиво. Поїздка президента Макрона до Китаю минулого тижня показала, що Європа не бажає погіршувати відносини з Комуністичною партією КНР, проте це заспокоює тоталітарний режим, який звісно, не відображає думки більшості європейських країн.
Китай – загроза для демократичного світу?
Комуністична партія Китаю відчайдушно намагається зберегти і навіть посилити свій контроль, там постійно винаходять нові технологічні методи контролю своїх громадян. Оскільки Китай економічно розвивається і має все більше і більше інтересів у різних частинах світу, ми приходимо до ситуації, коли він також хоче контролювати інші частини світу просто тому, що вони відчувають, що мають інтерес. Не можна дозволяти цим подіями розвиватися, вони проти свободи – це так сумно. У цьому сенсі Китай є загрозою для кожної вільної країни, для кожної демократичної нації на Землі. Вони не можуть жити з людьми, які вільно висловлюють свою волю. Європейський Союз може захистити власну свободу, і він почав це робити. Я маю на увазі, що ми зменшуємо залежність від китайських поставок фармацевтичної продукції, технологічної продукції і деякої сировини, наприклад, рідкоземельних металів. У всіх цих питаннях ми зменшуємо нашу залежність від Китаю, тому він не може шантажувати нас, як шантажував багато інших країн.
Про відносини Європи і Китаю
Європа розробляє власну альтернативу ініціатив у Китай: один пояс – один шлях, що в основному є кредитами та інфраструктурою допомогою багатьом країнам Азії та Африки. Європа формулює свою альтернативу китайському плану щодо цих країн. Я думаю, що це хороший спосіб фактично протистояти спробам Пекіна контролювати все у світі. Ми не хочемо світу, в якому Комуністична партія Китаю знаходиться в центрі всесвіту, а саме цього вони прагнуть. Це суперечить нашим інтересам. Я думаю, що на даний момент Європа дуже розділена щодо Китаю, поїздка президента Макрона це показала. Я сподіваюся, що ми подолаємо це, і тоді ми зможемо вести переговори з Пекіном, але насправді це залежить від того, про що саме ви хочете вести переговори.
Про міжнародну систему безпеки
Чесно кажучи, я не думаю, що міжнародна система потребує великих змін. Я маю на увазі, що насправді цього хочуть Росія та Китай, вони хочуть так званого багатополярного освіту. Знаєте, що означає багатополярний світ – це означає, що великі держави можуть вторгнутися до своїх сусідів і змінити кордони, і що права людини та універсальні принципи не мають жодної чинності – це нова система, яку хочуть Москва та Пекін. Я маю на увазі, що міністр закордонних справ Лавров кілька днів тому сказав, що закінчення війни в Україні також має спричинити кінець так званої американської гегемонії. Це справді нісенітниця, ми не говоримо про гегемонію однією країни – це було давно, коли Сполучені Штати дійсно могли вирішувати. Сьогодні ми маємо так званий глобальний порядок, заснований на правилах, як країни можуть діяти і є речі, які заборонені. Якщо вони вчиняють це, то є наслідки – такі як вторгнення в іншу країну та зміна кордонів і вчинення масових воєнних злочинів, отже, це міжнародна система, яку ми маємо і захищаємо, яку Україна перш за все зараз захищає. Тому я не думаю, що нам потрібна нова система безпеки, нам потрібно запровадити правила системи безпеки, яку ми створили після падіння Берлінської стіни та кінця комунізму в дев’яностих роках.
Про розширення НАТО
Звичайно, це удар по Путіну, та я не думаю, що з Фінляндією щось трапиться, хоча є деякі зловісні заяви пана Пєскова – речника російського уряду про наслідки, проте наслідків немає. У Росії не залишилося достатньо військ, щоб атакувати Фінляндію. Що ж вони можуть зробити? Нічого, вони повинні це прийняти і, звичайно, це величезна поразка пана Путіна.
Про вступ України до НАТО
Неможливо сказати, в якому році – це залежатиме від подальшого розвитку війни, але я особисто вважаю, що Україна має стати членом НАТО. Але зараз є деякі важливі країни – члени альянсу, які все ще виступають проти цього. Вони також були проти того, щоб Україна стала кандидатом на членство ЄС, проте це змінилося, тому я думаю, що в якийсь момент це також зміниться щодо членства в блоці.
Чим закінчиться війна в Україні?
Я впевнений, що переговори будуть, але вони мають відбутися після того, як Україна переможе у військовому плані та виштовхне Росію з усіх чи точно більшості територій, які зараз окуповані російськими військами. Тоді можливі переговори, сподіваюся, тоді вони призведуть до повного виводу російських військ і також, звичайно, до гарантій для України, гарантій безпеки з боку західних держав. Цього разу вони мають бути набагато конкретнішими та ефективнішими, ніж у 94-му році, коли вони давалися. Проте і вони не мали жодних наслідків, коли Росія напала у 2014 році та знову у 22-му році.
Про трибунал для Путіна
Мені іноді подобається це уявляти, це станеться або з ним, або без нього, але суд точно буде, я абсолютно в цьому впевнений. Я дуже сподіваюся, що настане момент, коли ми побачимо зміну режиму в Москві, там Путін втратить владу і сподіваюся, його наступники, можливо, не його безпосередні наступники, але люди, які прийдуть після нього в Кремлі, побачать, що він завдав величезної шкоди Росії і що він має бути покараний, і вони доставлять його у Гаагу.
Про майбутнє Росії
Я не думаю, що пану Путіну залишилося багато років при владі в Москві, сподіваюся, що через три-п'ять років його не буде, а поки що він намагатиметься зміцнити російську владу, та добитися альянсу з іншими авторитарними країнами, передусім з Китаєм. Але він точно не будуватиме будь-які нові союзи в Європі, за винятком союзу з Білоруссю, тому що він практично ізольований у ЄС. Іноді я схильний думати, що стане гірше перш ніж стане краще – іншими словами, безпосередньо наступником Путіна може стати той, хто вважає, що він недостатньо нещадно вів війну в Україні. Проблема полягає в тому, що до того моменту, коли пан Путін піде з Кремля живий чи мертвий, Росія опиниться в такому жахливому стані, в економічному, військовому, а також з точки зору згуртованості країни та її регіонів, що його наступники також будуть намагатися змінити щось кардинально або вони погіршать ситуацію. Якщо вони погіршать, то я навіть не можу уявити, щоб вони самі довго залишалися при владі, припускаю можливе повторення сценарію з двома революціями 17-го року за один рік.
Про військову допомогу Україні
Зараз Європейський Союз надає багато з того, що він може поставити у плані сучасного обладнання. Можливо, ще залишилися питання винищувачів, але головним завданням зараз є виробництво нової техніки і особливо нових боєприпасів для підтримки України. Якщо Європейському Союзу вдасться стимулювати національну промисловість та виробляти більше снарядів, я думаю, що це дуже допоможе Україні виграти війну.
Про повоєнні злочини і покарання росіян
Подивимось на досвід Німеччини після 1945 року. Під час війни багато німців були впевнені, що їхні солдати не чинили нічого поганого, не чинили воєнних злочинів. Минуло кілька років, і після закінчення війни вони дізналися правду. Я думаю, ми побачимо щось подібне у випадку з Росією, де на даний момент багато росіяни не вірять, що їхні солдати здійснюють масові воєнні злочини. Тому потрібен цілий процес перевиховання російського населення. Я можу передбачити вам одну річ – багато людей скажуть: "Я не знав про це, якби я знав, то вчинив би інакше". Це насправді може бути корисним процесом, хоч і жахливим. З політичного погляду, це може бути корисне, щоб легше людям відкинути режим Путіна в майбутньому. Якщо вони можуть сказати: "Але я про все це не знав", тому це був би мій оптимальний сценарій для Росії. Люди, які зараз не вірять, що відбувається щось насправді погане, одного разу скажуть: "Так, якби я все це знав, я думав би інакше".
