Заступник командира батальйону "Свобода" у складі 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії України Володимир Назаренко в інтерв’ю UWN розповідає, навіщо Сили оборони зубами вчепилися в Бахмут, як архітектор за професією може дивитися на зруйновані міста, та чому росіяни не вчаться на своїх помилках.
Як давно ви ротувалися?
Батальйон понад три місяці заходився у Бахмуті. Тепер почався заслужений відпочинок, а після цього – переналагодження, злагодження, будемо освоювати нову професію, нові знання, нові технології.
Як зараз ситуація із поповненням?
"Свобода" – це вже не тільки 3-й батальйон, це і 4-й батальйон. Він був створений наприкінці 2022 року. Активно запрошуємо, долучаються добровольці.
Чому настільки складно у нас в армії перевестися з частини в частину? Чи переходять до вас з інших родів військ і як боротися з бюрократією?
До нас приходять, і ми активно запрошуємо. Я хотів би розказати про мінометників, якими я опікуюсь. Це хлопці, які на початку війни пішли добровольцями, бо в перші дні у військкомат їх не забирали, не було куди забирати. Вони пішли добровольцями, активних дій так і не бачили, виконували роль охоронців. Хлопці намагалися перевестися і дуже зраділи, коли потрапили до батальйону "Свобода" в 4-у бригаду Національної гвардії.
Яка у вас цивільна професія і чому позивний "Сонечко"?
Позивний ще з 2014 року, коли молодим хлопцем прийшов у добровольчий батальйон "Київська Русь", і тоді так до мене звертались побратими. Був молодий і відразу командир взводу. Цивільна професія – архітектор. Дуже боляче дивитися, як руйнуються будівлі.
Зараз, коли почало танути, в деяких окопах по коліна води. Як це впливає на можливість росіян атакувати технікою?
Вони дуже рідко застосовують в атаках якусь техніку, адже це доволі помітна ціль. Останнім шоком для мене стало те, що вони попробували нахрапом взяти Вугледар. Під Бахмутом вони намагаються технікою не наступати, вони використовують набагато дешевший ресурс – мобіків. Вони не дуже турбуються про пересування, чи є вода в окопах, чи немає, чи є що пити, чи сухо, головне – конвеєр натиску.
Ви брали полонених, що вони говорять? Їм все одно де вмирати?
Все залежить від підрозділу, який стоїть на конкретній ділянці. Якщо казати про якісь мобілізовані частини, то там є страх, штрафбати, ще грає роль певна необізнаність. Приходить їм наказ зайняти лінію оборони, і вони просто по карті, не розуміючи, який там театр бойових дій, виконують.
Для мене шоком стало: ми один з ангарів з боєприпасами і технікою розбомбили, і потім мені кажуть через два тижні розвідники – а в цьому ангарі накопичення техніки. Бути такого не може, ми тільки там все розбомбили, як можна там знову техніку паркувати? Артилерія починає завдавати ударів, там щось детонує, загоряється, ми далі туди б’ємо, а там такий величезний склад. Суть в тому, що це просто заїхав новий підрозділ, старий нічого не передав, просто зібрали речі і поїхали, а нові приїхали і позаймали – не вчаться на своїх помилках.
Британська розвідка сказала, що бойовики приватної компанії "Вагнера" закінчуються, і їм шукають поповнення в інших приватних військових компаніях. Чи зустрічали ви когось іншого, якихось найманців, які б не належали до "Вагнера"?
У боях мені складно розпізнати, який шеврон на плечі цього орка. З коптерів не видно, це вже більше питання до розвідки. Я особисто не мав можливості спілкуватися з полоненими.
Навіщо ми тримаємося за Бахмут?
Там зручно тримати, тому що це міська забудова, там кожна будівля – це певна фортеця. Серце Бахмута – це багатоповерхова забудова. Там, де в районі літачка, західна частина, – це багатоповерхові будівлі, там ще кілька місяців назад магазини працювали і ринки.
На моє переконання, оборону треба тримати там, де можна тримати, і без бою не віддавати жоден квадратний метр, жоден сантиметр української землі. Це не за будь-яку ціну тримати, але без бою не можна здавати. І в цьому випадку глобальна задача, яку, я сподіваюся, всі підрозділи розуміють, – це не стільки втримати Бахмут, це зупинити ініціативу, хоча в орків немає ініціативи. Цей наступальний потенціал перемолоти, коли вони видихнуться, коли вони почнуть відкатуватись назад. Буде це під Бахмутом, буде це в Бахмуті, буде це під будь-яким іншим населеним пунктом чи на якійсь межі, а глобальна задача – зупинити наступальний потенціал і змусити їх відкатуватись, як це було під Харковом, під Херсоном. Нам необхідно утримувати Бахмут.
