Національний музей історії України у Другій світовій війні. Як він працював під час початку повномасштабного вторгнення росіян? Чим допомагав обороні Києва? Як працює зараз? Що робити з "Батьківщиною-Матір'ю"?
Ці питання були серед тих, які поставили генеральному директору музею Юрію Савчуку під час інтерв'ю для Христі Равлюк в рамках проєкту "Перехрестя" на каналі UWN.
Тепер підсумуємо сказане.
"Деякі наші предмети допомогли обороні Києва"
Якщо говорити про особливий символізм наших дій і співпраці (з силовими структурами та відомствами, – ред.), то вона проявилась в тому, що територіальна оборона скористалася нашими їжаками, які використовувались в обороні Києва в 1941 році.
"В перший день повномасштабного вторгнення наші співробітники виконали дуже важливу роботу"
Вони демонтували виставку і демонтували частину експозиції з головного корпусу – найбільш цінних експонатів, які були пов’язані з традицією визвольної боротьби України.
Це є справді гідний вчинок, коли уже було відомо, що ракети летять на будівлю, і значна частина наших співробітників – це жінки, матері... і в такий вирішальний складний момент вони все ж таки вийшли на роботу і виконали свій професійний громадянський обов’язок.
"Евакуація експонатів відбулася у два етапи"
Один з них – це була евакуація в середині березня разом з іншими київськими музеями. Це був формат державного заходу, евакуйовували в західні регіони України.
Предмети з виставки, про яку сказано вище, були евакуйовані на другий день повномасштабного вторгнення.
"Фінансові показники за перший квартал в нас кращі, ніж показники 2021 року"
Це обумовлено тим, що війна – це дуже глибока соціальна криза, але криза – це також вікно можливостей, і ми цим шляхом ішли згуртовано та результативно.
"Естонія є лідером за кількістю представлених виставок на душу населення"
Тільки наш музей впродовж останнього часу з 24 лютого по цей момент представив три виставки. Жодна країна Європи, жодна країна світу на тему війни не представила.
"Ми розуміємо важливість та необхідність цифровізації, але..."
...Але я б не стверджував, що вона надзвичайно активізувалася, тому що минулого року ми поповнили нашу збірку на сім тисяч одиниць. Це дуже багато, це найбільша колекція артефактів цієї війни в Україні, і всі ці предмети потребують не просто свого обліку, вони потребують атрибуції, внесення до відповідних облікових документів, що є значною частиною додаткової роботи, яку виконують співробітники музею.
"Перший експонат, отриманий під час цієї війни, був глибоко символічний"
Це головний прапор України, який розташовувався на нашій території. Він висів 10 днів з 24 лютого по 5 березня і був не тільки символом нашої боротьби, а став свідком подій цієї історичної атмосфери, яка склалася.
І ось 5 березня відповідні служби приїхали його замінити, тому що це регулярна процедура його обслуговування, і я його випросив у них через різні аргументи. Свідок тих подій сьогодні прикрашає нашу експозицію – і це перший артефакт.
"Залужний передав нам цінний артефакт"
Другого квітня стало зрозуміло, що ворог тікає. Я мав щастя наступного дня зустрітися з головнокомандуючим ЗСУ.
Він пообіцяв зробити свій особистий внесок в музейну діяльність. Наступного дня нам передали легендарну карту, вилучену в диверсійно-розвідувальної групи, яка у перші дні Києва мала захопити ті чи інші важливі інфраструктурні об’єкти нашої столиці. Карта вразила, вона вражає, як і інші матеріали, які в сукупності дозволили нам створити кілька експозицій в Україні і у світі. Це був один з перших таких документів, який підштовхнув на підсвідомості і сприяв зародженню ідеї про організацію ширшої виставки.
"За минулий рік кількість відвідувачів суттєво зменшилася"
І зменшилася досить суттєво. Тут питання не тільки в тому, що за два місяці, власне, це березень, коли не функціонували жодні інституції, і квітень, коли ми готували виставку, музей не був відчинений для відвідувань,
Виставка відкрилась 8 травня, свій облік ми ведемо з 8 травня. Я вважаю, що з 8 травня ми говоримо про 136 тисяч відвідувачів до кінця року – ця цифра суттєва.
"З Батьківщиною-Матір'ю" ми нічого не можемо зробити іншого, ніж любити, це по-перше"
По-друге – це пам’ятка науки і техніки, це унікальний твір, це найвищий монумент у Європі, він на дев'ять метрів вищий, ніж Статуя свободи в Нью-Йорку, бо це творилося в часи холодної війни – і тоді це змагання двох світів у таких формах мало особливо велике значення.
