ЗРК Patriot. Ілюстративне фото
На що спрямована нова тактика російських обстрілів?
На виснаження системи ППО. Росіяни вже давно зрозуміли, що "Шахеди" не становлять для нас великої проблеми. Але вони продовжують запускати їх великими партіями з надією виснажити систему ППО. Вартість "Шахеда" становить в середньому від 30 до 40 тисяч доларів, а дороговартісні комплекси, якими ми зараз працюємо, навіть С-300 та "Буки", ракети до них коштують в рази дорожче. Вони намагаються виснажити систему ППО перед якимись там діями, але ж навряд у них це вийде. У нас запаси поповнюються в рази швидше, ніж ворог встигає робити ті ракети і тим більше швидше, ніж вони отримають "Шахеди".
Ми часто чуємо про те, що ракети у росіян от-от закінчаться. Наскільки дійсно можна на це розраховувати?
На мою думку, ракети у них однозначно не закінчуються. Але, знову ж таки, дивлячись якого типу. Дуже мало ракет зараз застосовується морського базування, тобто "Калібрів", більшою мірою використовуються ракети повітряного базування.
Але ми відмічаємо той факт, що між запусками ракет перерва була 42 дні. Більше ніж за місяць, вочевидь, вони наростили свої потужності. Ми не будемо виключати того факту, не треба вдягати рожеві окуляри, що вони якимись схемами не завозять комплектуючі і не збирають.
Відверто, для них стало шоком, що їхні ракети "аналоговнєт", що "Кинджали", що "Іскандери" типу К і типу М успішно збиваються зараз нашою протиповітряною обороною в районі Києва. Ті самі чутки, що вони намагалися розповсюдити про знищення ними Patriot, з достовірних джерел можу сказати, ніхто там нічого не знищив.
А ракетні обстріли Києва з інтервалом в шість годин – це взагалі був емоційний крок. Вони вгатили декілька мільярдів по столиці, але якихось результатів не досягли. Вони, напевно, емоційно сподівалися на свої "Іскандери" та "Кинджали", але і тут нічого не вийшло. Це просто була агонія. Річ у тому, що російському народу теж треба якісь перемоги, не можуть вони сказати, що "так, ми живемо в повному лайні, але третю частину бюджету Пенсійного фонду випустили по столиці України і це не дало результатів".
Що ви можете сказати блогерам, які, попри численні прохання військових та влади, викладають фото та відео роботи ППО?
"Сподіваюсь, побачимось через вісім років на свободі". Через цих людей страждає дуже багато моїх колег, зокрема на лінії розмежування, ми часто працюємо вночі і це дуже добре видно. Йде такий спалах, що засвічує всю точку. А виклавши відео роботи наших комплексів, блогери буквально здають всю точку ворогу. Тому ми дуже страждаємо через цих людей – ніщо нам так не шкодить, як ці наші блогери. Це не ті випадки, коли це все треба висвітлювати. Як було з ураженням першого "Кинджалу", зарано росіяни дізналися про це. Ми хотіли притримати цю інформацію.
Як цьому запобігти? Як достукатися до людей?
Не було ще жодного вироку. Комусь оголосили запобіжні міри, але вироку не було! Як тільки будуть вироки, і не просто якийсь дівчинці з тисячею підписників в Інстаграмі, є люди з широкою аудиторією, а хтось взагалі примудрився злити це в проросійські пабліки, які потім смакували деталі.
Їм хочеться моментальної слави і в цьому біда. Це недолугість нашого суспільства. Це треба радикальними методами викоріняти, ми все одно дуже м’яко діємо.
Вони своїми діями змушують постійно маневрувати ЗРВ – це не є проблемою, але тим не менш... головне, вони допомагають ворогу прощупати інші маршрути. Росіяни не знають, влучила ракета чи ні, якщо їм це не висвітлити. Або "Шахед" – вони вбили координати і він полетів, однак не знають, куди він влучить. Це має їх агент на наступний день розшукати та зафіксувати або наші горе-блогери допомагають.
Яка ситуація на лінії фронту? Чи достатньо там систем ЗРК?
Тут працюють радянські комплекси озброєння, і вони успішно справляються, нашим колегам з піхоти на голову не падає нічого. Росіяни працюють з мертвих зон, туди, куди ми не можемо дістати. Всі ми знаємо, як один зенітно-ракетний комплекс на Чернігівщині попрацював, – з того дня, як там було знищено чотири повітряних судна, обстрілів там не було. І це ще неодноразово чекає їх на якійсь іншій ділянці. Неочікувано для ворога "випливе" комплекс, аналог західного зразка озброєння, вкладе там два-три літаки ще.
Ці радянські комплекси на "нулі" тримають росіян на відстані, не дають літати над головою. Є проблема з гвинтокрилами – вони летять дуже низько над землею, але це розв’язує руки піхоті і перед усім ЗРК: вони там успішно працюють. І навіть вдається збивати літаки – не так давно на Запорізькому напрямку успішно працювали по двох СУ-25, один знищили в повітрі, інший пошкоджений і до кінця цієї війни він в стрій не повернеться. Тому, на мою думку, справляємося ми з цією авіацією.
В нашу сторону вони пускають некеровані ракети, і пускають аби куди. Великої шкоди вони, на щастя, не несуть. Росіяни так компенсують нестачу артилерії, у нас ще не паритет, але ми до цього прагнемо, і у них вже в рази менше артилерії.
Ми бачимо статистику, і дійсно наші Сили оборони масово знищують зараз ворога. На мою думку, це йде підготовка до контрнаступу, як би гучно це не звучало. На нього дуже сподіваються і від нього багато очікують. Більшість думає, що це буде як Херсонщина – одномоментно або Харківщина, коли за 13 днів звільнили майже всю область. На це сподіватись також не варто. Ми можемо в м'ясо розбитись, дійти до Азовського моря і… закінчаться збройні сили. Але рано це робити. Зараз і так багато робиться – знищуються логістичні шляхи, штаби, тилові пункти. Це все прелюдія до наступного етапу, так правильніше буде казати.
