Парламентська асамблея Ради Європи сьогодні, 26 січня, ухвалила резолюцію, якою затвердила свої вимоги щодо створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії.
Повний текст:
Парламентська асамблея повторює, що збройний напад Російської Федерації та широкомасштабне вторгнення в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, є "агресією" згідно з Резолюцією 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН, прийнятою в 1974 році, і є явним порушенням Статуту Організації Об'єднаних Націй.
Спроба анексії українських областей – Донецької, Херсонської, Луганської та Запорізької – після незаконних так званих референдумів, організованих Російською Федерацією у цих областях у вересні 2022 року, є подальшою ескалацією агресії проти України. Це явно порушує принцип міжнародного права, згідно з яким жодне територіальне придбання в результаті застосування сили не може визнаватися законним. Вважатиметься, що Російська Федерація продовжує свою агресію до тих пір, поки суверенітет, територіальна цілісність, єдність і політична незалежність України в її міжнародно визнаних кордонах не будуть повністю відновлені.
Асамблея нагадує, що агресія, яка триває, є продовженням агресії, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка включала вторгнення, окупацію та незаконну анексію Криму Російською Федерацією.
Асамблея зазначає, що агресія становила серйозне порушення Російською Федерацією Статуту Ради Європи (ETS №1), яке виправдало безпрецедентне рішення Комітету міністрів виключити Російську Федерацію з Організації відповідно до одностайної позиції, висловленої Асамблеєю у її висновку 300 (2022).
Асамблея також зазначає, що Білорусь брала участь в агресії Російської Федерації проти України, оскільки дозволила Російській Федерації використовувати свою територію для вчинення актів агресії проти України. Її роль і співучасть повинні бути засуджені міжнародним співтовариством, а лідери повинні бути притягнуті до відповідальності.
Асамблея вважає, що неспровоковані акти агресії, вчинені Російською Федерацією та Білоруссю, з огляду на їхній характер, масштаб і серйозність, становлять явні порушення Статуту Організації Об’єднаних Націй, зокрема заборони на застосування сили, яка міститься в статті 2. Таким чином, ці дії відповідають визначенню злочинної агресії, викладеному в статті 8 Статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) і відповідно до міжнародного звичаєвого права.
Російські та білоруські політичні та військові лідери, які планували, готували, ініціювали або здійснили ці дії, і які мали змогу контролювати або керувати політичними чи військовими діями держави, повинні бути ідентифіковані та притягнуті до відповідальності. Без їхнього рішення цієї загарбницької війни проти України, звірств, які з неї випливають (воєнні злочини, злочини проти людяності та можливий геноцид), а також усіх руйнувань, смертей і збитків, спричинених війною, у тому числі внаслідок законних дій війни, не було б.
Як заявив Комітет ООН з прав людини, держави, які здійснюють акти агресії, як це визначено в міжнародному праві, що призводять до позбавлення життя, порушують ipso facto право на життя, гарантоване статтею 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
