Зведені загони – це сили правоохоронців з інших областей, вони працюють для забезпечення безпеки громадян, а також для проведення фільтраційних та стабілізаційних заходів. Серед задач – обслуговування блокпостів, допомога населенню і обслуговування викликів лінії 102. Такі задачі виникли, бо не вистачає місцевого контингенту, а також через розширення функцій – допомога людям, запобігання крадіжкам та мародерству, контроль за видачею гуманітарної допомоги, а також у зв’язку з подовженою комендантською годиною у багатьох населених пунктах.
Яка зараз ситуація в Херсоні, як виглядає місто?
На деокупованих територіях спершу впадають у вічі розбиті будівлі, багато сміття, відсутність світла, на деяких територіях немає зв’язку. А коли вмикаєш телефон – підключається роумінг, на телефоні показує два годинники – наш час і той, що в роумінгу, і якщо підключається роумінг, пропадає інтернет.
З самого Херсона виїхало дуже багато людей, залишилися в основному пенсіонери та особи, які ведуть аморальний спосіб життя. Звісно, є і звичайні люди, хтось навіть вертається. Але до січня людей було мало. Молодь виїхала через те, що немає роботи, сім'ї з дітьми – через постійні обстріли, там неможливо жити – на будинках немає дахів, немає світла, опалення.
Як місцеве населення ставиться до поліцейських зі зведених загонів?
Від місцевих на зведені загони нарікань не було, всі все розуміють. Вони навіть радіють, що є такі загони. Сама присутність поліції, військових, Нацгвардії, ДСНС дозволяє людям почуватися у більш комфортній обстановці через те, що зведені загони не знайомі з місцевими мешканцями і вони поводяться згідно з чинним законодавством – немає ні кумів, ні сватів, ні братів, ні "Колі", ні "Пєті". Вони роблять свою роботу. Місцева поліція також працює, але у них свої задачі. Вони борються із продажем алкоголю, оскільки в Херсоні "сухий закон", проводять якусь профілактику, розглядають заяви, які збирають зведені загони або обробляють виклики з лінії 102.
Які злочини зараз найрозповсюдженіші у Херсоні? Чи фіксували діяльність ДРГ?
Нам повідомляли, що намагалися пройти ДРГ, але їх нищили. Не часто, бо форсувати Дніпро, навіть на човнах, не так просто. Військові за цим спостерігають і передають інформацію в свій штаб, а далі рішення і знищення.
Мародерство та крадіжки мають місце, дуже багато шахрайства, особливо телефоном – "скиньте гроші" і все в такому дусі. Коли росіяни відходили, випустили ув’язнених з колонії.
Але більше повідомлень саме про пошкодження майна громадян через влучання ворожих снарядів. І кожен день не одне і не три – в кращому випадку це вилетіло вікно, пошкоджено стіну, це якщо міномет, а якщо в будинок влучає "Град" або артилерія – там знаходитися вже не можна.
Місцеві мешканці здавали колаборантів?
Так, були такі випадки. Місцеві мешканці прямо вказували, в яких хатах жили і виїхали, а в яких залишились і далі живуть. Тих людей працівники СБУ опитували, брали пояснення, фіксували ці каяття, щирі чи не щирі, на камеру і вносили їх до своїх баз для подальшого прийняття рішення.
Що місцеві жителі розповідають про час перебування в окупації?
Коли зайшли росіяни, у них вже були списки людей – правоохоронців, учасників бойових дій, учасників АТО, військових, працівників силових структур, навіть колишніх. І вони в першу чергу пішли по цих адресах, щоб знайти цих людей. У Сонячному жінка поліцейського розповідала, що його забрали росіяни, і батько його викупив, віддавши новий автомобіль. Зараз він поновлюється в лавах Нацполіції, проходить комісії. Всі поліцейські, які не встигли виїхати, які переховувалися, проходили детектор брехні на предмет співпраці з окупантами і що взагалі робили в окупації. Були такі, що просто не могли виїхати через лежачих батьків, які за станом здоров’я не могли витримати переїзд.
Також у них були списки мисливців, у них вони забрали всю зброю. Не знаю подальшої її долі, не можуть ніде знайти.
Місцеві також розповідали, що коли прийшли росіяни, вони спочатку шукали, де є горілка, а потім почали завозити свою горілку, яка дешевша, і наркотики, зі слів людей – солі. Це робилося для того, щоб все населення, яке може давати відсіч, або пило, або вживало наркотики, щоб не думали про спротив.
Завезли наркотики, створювали чат-боти, завезли свої сім-карти, по одній роздавали безкоштовно, якщо хочеш взяти другу чи третю – тільки по паспорту, а паспорт повинен бути російський. Їх також роздавали.
До речі, зараз багато повідомлень про загублені паспорти, але всі розуміють, що ніхто їх не губив, скоріше за все. Під час деокупації просто спалювали російські паспорти. А брали їх паспорти, щоб отримувати гуманітарку та пенсію.
Під час нашого перебування люди добровільно здавали поліцейським російські гроші.
Російська уніформа згодилася для собачої будки
Про викрадення людей розповідали?
Так. Росіяни забирали людей. Були організовані катівні і на базі СІЗО, і в інших місцях. Туди забирали людей, на яких вказували місцеві колаборанти, або ж тих, хто представляв для росіян інтерес. Як розповідали місцеві мешканці, як побувала людина у них в катівні, вона вже не балакала, а мовчки збирала речі і виїжджала з міста.
Забирали тих, хто був проти російської влади, прямо висловлював свої переконання, що Херсон – це Україна, а не Росія. Забирали навіть тих, хто просто комусь щось сказав. В деяких селах – розстрілювали.
Вивозили зерно, забирали людей, які могли знати, де знаходяться склади, зерносховища. Були випадки, як росіяни забирали техніку у фермера в одному селі і продавали в іншому.
Зі слів місцевих, був один молодий чоловік, який на "Жигулях" біля адміністрації переїхав російську гуманітарку, він зник. Його знайшли прибитим цвяхами до підлоги вдома.
Місцеві радіють деокупації?
Більшість людей рада, що повернулася Україна. Діти дуже радіють, особливо раділи працівникам поліції і військовим, просили весь час шеврони. Не знаю, чому більше раділи: коли даєш шоколадку чи коли шеврон знімаєш з себе. Всі подарували.
